Життя повне злетів і падінь, мінливості долі. Навіть якщо нам хочеться постійно жити на вершині гори, — це неможливо. Ви зіткнетеся з темними долинами в житті, тож не дивуйтеся і не впадайте у відчай. Ми всі відчуваємо розчарування, невдачі, зраду, конфлікти, зруйновані стосунки, фінансовий стрес і втрату близьких. І це не є негативне мислення — це реальність! Усі ми маємо справу з негативними думками й емоціями, але ми повинні продовжувати жити вірою, а не нашими почуттями. Емоції коливаються, але наше посвячення має залишатися постійним.
Ісус ніколи не обіцяв життя без проблем. Насправді, Він передбачав зворотне:
„Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ“ (Йоана 16:32).
У цьому грішному світі погані речі трапляються з хорошими людьми, і іноді праведні страждають, а злі процвітають:
„Таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних“ (Матея 5:45).
Життя не завжди буває справедливим або веселим, але Бог як і раніше вірний. Долини духовно символізують випробування і скорботи. Петро нагадав нам:
„Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне, але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з’явленні раділи та веселились“ (1 Петра 4: 12-13).
Долини — це низини. Час від часу ми опускаємося емоційно і навіть духовно, але не залишаємося внизу. Зауважте, що „долини“ — це множина. Ми можемо пройти через будь-яку долину, знаючи, що Він з нами.
А стародавні сирійці помилилися в своїх оцінках: „Прийшов Божий чоловік до царя ізраїльського й сказав:
«Так говорить Господь: За те, що арамії кажуть: Господь є Бог гір, не Бог долини, я дам тобі у руки цей великий натовп, і ви взнаєте, що я – Господь»“ (1 Царів 20:28).
Бог допоміг Ізраїлю перемогти Сирію, щоб довести, що Він був з ними і в горах, і в долинах.
Розглянемо вісім значущих долин у Святому Письмі:
Долина Бакa
„Щасливі, що живуть у твоїм домі; вони повіки тебе хвалять! Щасливий чоловік, що має свою силу в тобі і твої дороги має в своєму серці. Проходивши сухою долиною, вони джерела з неї роблять, і ранній дощ її благословенням зодягає.“ (Псалми 83: 5-7).
Бакa означає „плач“ або „печаль“. Ми не зможемо повністю відчути Божу розраду, поки не будемо мати відчуємо горе. Коли місто Давида, Секелаг, було спалене, і його дружина і діти, а також дружини і діти його людей були захоплені в полон, вони плакали стільки, що вже й не могли плакати. Тоді вони звинуватили Давида і хотіли побити його камінням. „Давид потрапив у велику скруту, бо люди говорили, щоб його каменувати, тому що в усіх було на душі гірко – кожному за своїх синів і дочок. Однак, Давид кріпився духом у Господі, своїм Бозі“ (1 Самуїла 30: 6), і вони переслідували ворога і повернули все, що втратили. Тож, образно кажучи, долина плачу стала криницею благословення!
Долина Ела
В долині Ела – „дуба“, — Давид боровся з Голіафом:
„Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян. Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина. І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім’я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п’яддю. На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п’ять тисяч бронзових шеклів. На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима. Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша. Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене! Коли він зможе боротися зо мною і мене вб’є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб’ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.» І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»“ (1 Самуїла 17: 2-10).
Після того, як він був помазаний Самуїлом, будучи обраним Богом царем і граючи на арфі при царському дворі, Давид зіткнувся зі своїм найлютішим ворогом у цій смертельній долині. Давид стояв сильний і високий, як дуб, і Бог повернув його найбільшу битву в його найбільшу перемогу.
Долина смертної тіні
„Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку“ (Псалом 22: 4).
Псалмоспівець зіткнувся з багатьма темними долинами, коли цар Саул спробував убити його, віддав його дружину (Мелхолу) іншому чоловікові і переслідував його як втікача протягом багатьох років. Бог зберігав Давида від усіх небезпек, самотніми ночами, коли він переховувався в печерах. Увесь цей час він був у процесі підготовки до царювання. Як співається в одній пісні, „приховані долини перетворюють пастухів у царів“.
Долина Брахи
Це було те саме місце, де Йосафат переміг моавітян і аммонеян. Він поставив співаків і музикантів перед армією і, поки вони поклонялися, Бог влаштував засідку на ворога. Перед зіткненням Іозііл пророкував:
„…Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа. Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами“ (2 Хроніка 20: 15,17).
Вони назвали цю долину „Браха“ (або „благословення“), тому що треба було три дні, щоб зібрати все здобуте:
„Оді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було! А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день.“ (2 Хронік 20: 25-26).
Бог звернув їхню найбільшу битву в їхнє найбільше благословення!
Долина ровів
Коли Ізраїль і Юда боролися проти моавітян, вони подорожували пустелею і протягом семи днів не могли знайти води. Зіткнувшись із зневодненням і неминучою смертю, Йосафат закликав пророка Єлисея, який велів копати рови по всій долині. Бог надприродно наповнив рови водою, дав їм перемогу над моавитянами і звернув їх недолік в надлишок за одну ніч: „і він мовив:
“Так говорить Господь: Копайте в цій долині рови за ровами! Так бо говорить Господь: Ви не побачите ні вітру, ні дощу, а долина ця наповниться водою, так що питимете ви, ваше військо й ваш скот. Та це ще мала річ у Господа: він видасть Моава вам у руки. Ви зруйнуєте міста-твердині, всі кращі міста, позрубуєте плодючі дерева, позабиваєте джерела і всяке добре поле занапастите камінням.” І справді, другого дня вранці, коли ото приносять офіру, прийшла вода зо сторони Едому і земля сповнилась водою. Як же довідалися моавитяни, що царі наступають їх воювати, скликали всіх, що надавались до зброї, та й інших, і отаборились на границі. Вставши вранці, як зійшло сонце над водою, дивляться моавитяни – аж перед ними вода червона, немов кров, от і кажуть: “Це кров! Певно царі вдарили один на одного й вчинили різанину між собою. Нуте ж тепер на здобич, моавитяни!” Та як вони наблизились до ізраїльського табору, ізраїльтяни встали й вдарили на моавитян так, що ті кинулися врозтіч від них. Вони ж уганяли за моавитянами й громили їх“ (2 Царів 3: 16-24).
Долина Еннома
Еннома була давнім місцем поклоніння Ваалу і язичницьких людських жертвоприношень:
„Було Ахазові 20 років, як став царем, і царював він 16 років в Єрусалимі; та не чинив, що було довподоби Господеві, як предок його Давид. Він ходив дорогами ізраїльських царів, ба навіть і робив вилиті боввани ваалам. Він палив кадила в долині Бен-Гінном, перевів своїх синів через вогонь, за звичаєм гидотних народів, що їх Господь вигнав перед Ізраїлем, приносив жертви й палив кадила на узвишшях, на горбах і під кожним деревом зеленим.“ (2 Хронік 28: 1-4).
„Він також перевів своїх синів через вогонь у долині Бен-Гіннома, знахурював, і ворожив, і чарував, завів викликачів мертвих та знахурів, і коїв багато злого в очах Господніх, приводивши його до гніву. Поставив подобу витесаного ідола, що його зробив, в домі Божому, про який Бог говорив Давидові та Соломонові, його синові: «У цьому домі та в Єрусалимі, що я вибрав з усіх колін Ізраїля, покладу я моє ім’я навіки, і не допущу, щоб ноги Ізраїля вийшли з землі, що її я закріпив за вашими батьками, як тільки вони пильнуватимуть, щоб виконувати все, що я їм заповідав, ввесь закон, постанови й накази приписані Мойсеєм.» Але Манассія довів Юдею та мешканців Єрусалиму до того, що вони чинили гірше від тих народів, що їх Господь вигубив був перед синами Ізраїля“ (2 Хронік 33: 6-9).
Грецький термін Геєнна означає „Долина Еннома“. За часів Ісуса це було сміттєзвалище в Єрусалимі, де спалювали сміття і викидали трупи тварин і злочинців. „Геєнна“ перекладається як „пекло“ дванадцять разів у Новому Завіті. Ісус використовував цю аналогію в Своїй проповіді: „А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний“, „І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло“; „Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі“ (Матея. 5:22, 29-30; 10:28).
Хоча пекло є буквальним місцем, ми часто використовуємо цей термін у переносному сенсі, щоб висловити пекельні обставини. Уїнстон Черчілль сказав: „Якщо вже зібрався пройти через пекло, не зупиняйся“. Якщо ви зіткнулися з пеклом на землі, покличте Того, Хто може принести небеса у вашу ситуацію.
Долина сухих кісток
Бог дав Єзекиїлю (Єзекиїля 37) ясне бачення масового поховання розкиданих скелетів. Раптово кістки возз’єдналися, сухожилля і шкіра покрили їх, і трупи воскресли як безмірне велике військо:
„І прорік, як він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та повставали на ноги – сила-силенна люду“ (Єкзекиїля 37:10).
Ця армія представляла „весь дім Ізраїля“ (Єкзекиїля 37:11) і то, як прийде духовне пробудження. Це говорить про те, як Бог може зробити життя зі смерті. Подібно до того, як Святий Дух воскресив Ісуса з мертвих, Він може вдихнути нове життя в наші мертві обставини.
Долина Йосафата
„Йосафат“ означає — „Господь є Суддя“. Бог, а не людина, виносить остаточний вердикт у нашому житті. Цю долину також називають „Долиною рішення“:
„Поперед нього вогонь пожирає, а позад нього полум’я палить. Край мов райський сад, поперед нього, а позад нього – пустиня гола. Ніщо не може утекти від нього! Але ще й тепер, – слово Господнє, – поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа» Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, – і уболіває над нещастям. Хто зна, чи не пожаліє він знову і не залишить по собі благословення, офіри й ливні жертви Господеві, Богові вашому?“ (Йоіл 2: 3, 12-14).
Іноді рішення можуть бути важкими і напруженими, але Бог може принести мир і ясний напрямок у нашому прийнятті рішень. Наша доля — це не справа випадку, а справа вибору.
Переклад Наталії ПАВЛИШИН
