Дорогий Господь! Відкрий мені Свою благість і ніжність, адже Ти лагідний і смиренний серцем.
З кожним днем я говорю собі: «Господь любить мене», але як часто ця істина не входить в глибину мого серця. Реальність в тому, що я швидко засмучуюсь через осягаюче мене розчарування, швидко впадаю в злобу від найменшої критики на свою адресу і в депресію від найменшого натяку на відкидання моєї персони, і вона, ця реальність, вказує, що я ще не наповнений Твоєї любов’ю.
Чому ж тоді мене так легко вивести з рівноваги? Що ж такого можуть зробити зі мною люди, якщо я твердо знаю, що Ти любиш мене, дбаєш про мене, захищаєш мене, посилаєш і підтримуєш мене? Яке значення має маленьке або навіть велике падіння, якщо я знаю, що Ти перебуваєш зі мною у всіх печалях і муках.
Знову і знову мені необхідно сповідувати, що я не дозволяю Твоєї любові спуститися з розуму в серце, я не дозволяю тому, що я знаю, перерости в справжнє знання, яке пронизує все моє єство.
Господи! У прийдешні тижні я знову зможу побачити, наскільки сильно Ти любиш мене. Дозволь прийдешнім тижням стати для мене можливістю розлучитися з усім, що перешкоджає Твоєї любові, і дати Тобі можливість наблизити мене до Себе. Амінь.
Генрі Нувен.
«Прохання про милість. Молитви з монастиря в Дженесі»
