Коріння і крила — дари, які батьки-християни передають своїм дітям. Ми встановлюємо правила, вчимо їх відповідальності, яка дає їм впевненість і вміння, а також поливаємо ті глибокі коріння любов’ю і молитвою, знаючи, що укріплені крила незабаром понесуть наших дітей далеко від будинку, за межі нашого впливу і захисту. У нас в родині з’явився ще один повноправний дорослий, адже мій третій син недавно закінчив коледж.
У молитві за чотирьох молодих чоловіків, дорогих моєму серцю, я беру підказки з книги Филип’ян. Записуючи це послання в римській в’язниці, Павло — місіонер і засновник церков, — простягає свою руку і відкриває серце, щоб виявити себе, як духовного батька. Його молитви за нових віруючих і лідерів у віддалених нових церквах, відкрили мені більше завзяття для молитви, адже мої сини один за одним залишають наше гніздо, щоб жити і приймати незалежні рішення в світі, який так сильно відрізняється від того, що був знайомий мені в їхньому віці.
Павло в одному реченні з трьох віршів виливає перед Богом те, що кидає мені виклик, щоб поглянути на мотиви і молитися за прагнення в життя моїх дорослих дітей; а також пильно поглянути і на своє власне.
1. Господи, будь ласка, направ їх любов.
«Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді» (Филип’ян 1: 9)
Коли Павло молився за знання і розсудливість в церкві Філіп, він, можливо, був стурбований лжеучителями (Филип’ян 3: 2) або патріотичною гордістю, яка могла б змусити цих римських громадян віддати перевагу славу Риму Божої слави. Він бажав, щоб їх зростаюча любов була вкорінена в істині і концентрувалася на Бога.
Поки Павло був з ними, він наповнив би їх знанням про природу Господа, яка відкрита нам в Ісусі Христі; він продемонстрував би їм смиренне послух Христові: «він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної» (Филип’ян 2: 8). Павло був прикладом громадянина небес для них (Филип’ян 3: 17-21; 4: 9), але тепер вони були надані самі собі. Прийшов час довіритися тому, що знання, яким він поділився з ними, перетвориться в розсудливість в їх серцях і умах, як нових послідовників Христа.
У той же час, захоплення 21-го століття відволікають від святого життя, тому нашим дорослим дітям необхідне знання і розсудливість, щоб скеровувати їх серця. Агапе — це унікальна любов Бога, всеосяжна і глибока, а не туманна і сентиментальна. Розрізнення любові підпорядковується критичної здатності розуму і водійству Духа.
Коли ми молимося за зростання любові в наших дітях, нам необхідно також молитися, щоб Господь скерував їх до гідних об’єктів любові, щоб вони, наприклад, досягли успіху в любові до своїх дружин більше, ніж в любові до своїх хобі, і цінували час зі своїми дітьми більше, ніж час із колегами. Ми віримо, що Бог дасть нашим дорослим дітям здатність бачити істину в перевазі їхніх сердець.
2. Господи, прошу, збережи їх чистоту і непорочність.
«…Щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа…» (Филип’ян 1:10)
І так як слово «визначити» в грецькій культурі асоціювалося з очищенням цінних металів або перевіркою валюти, то й ідея Павла про визначення сформувалася під впливом думок про справжність. Він жадав чистих, невинних віруючих — чиї життя були б насправді такими, як вони виглядають. Ця цілісність внутрішніх мотивів і зовнішньої поведінки перегукується з думками Давида про святість у псалмі 23: 3-4:
«Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не присягає криво»
У сучасній культурі, сформованої соціальними мережами, можливо, нам необхідно молитися, щоб наші дорослі діти знайшли благодать жити так, щоб їх справжнє життя не відрізнялася від представленої в Інстаграмі.
Будучи батьком дорослих дітей, для мене важлива і моя власна чесність, і тому вона є предметом моїх молитов. На жаль, я є представником того покоління, яке готове змінити свої політичні та етичні погляди, і навіть Біблійні принципи заради того, щоб «залишитися друзями» зі своїми дітьми, тим самим демонструючи, що нас більше турбують наші з ними стосунки, ніж їхні взаємини з Господом.
Коли наші дорослі діти приймають погані рішення, завжди є спокуса вибрати «м’яку тактику», яку Клайв Льюїс обізвав «безпечним шляхом до пекла» в своїх «Листах Баламута». «Мабуть, Біблія занадто різка в цьому питанні», — можемо подумати ми. «Не варто бути настільки догматичними».
Замість цього, це наш прямий обов’язок триматися непорочності того, у що ми віримо, як би нам не хотілося зберегти гармонію в родині. Нам необхідно залишити місце для дії Господа, і молитися, щоб Він розбудив совість наших синів і дочок, довіряючи Йому в тому, що Він не зайняв позицію просто лише спостерігача в їх житті. Якщо ми згасимо Його голос, то станемо на шляху Духа Святого — тим самим, припинимо наше чисте і бездоганне ходіння.
3. Господи, прошу, даруй їм плідне життя заради Своєї слави.
«…Повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу» (Филип’ян 1:11)
Плід, який праведність виробляє, може бути добре видимий. У випадку Павла, його плід виглядав як довгий список нових церков, які з’являлися під час його поїздки по Європі і Малій Азії, а також повчальні взаємини, які справили лідерів і вчителів, готових передати Євангеліє наступному поколінню.
І навіть якщо наші сини й доньки не покликані очолювати церкви або рухи, завдяки силі Духа Святого вони все одно відповідальні і будуть здатні зробити плід духовних стосунків і правильних вчинків. Дотримуючись того, що добре і не піддаючись тому, що помилково, наші дорослі діти зможуть «щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі» (Филип’ян 2:15), демонструючи смиренність і моральна досконалість, яке сам Христос явив. Нам, батькам, необхідно вимірювати успіх в житті своїх дітей крізь призму подібності Христу, а також покладатися на Божу благодать, протистоячи спокусі прийняти культурне визначення успіху, засноване на достатку або впливі.
Павло молився, щоб життя його духовних дітей характеризувалося правильними рішеннями і чистими мотивами, наповненими любов’ю Господа і чесністю, яка не має нічого спільного з сентиментальністю. У той час, як мої молитви формуються молитвами апостола, я також хочу бути єдиною з ним в мотивації, адже наші діти мають великим потенціалом принести радість сердець батьків і великі звершення наших днів; головна мета їхнього життя, як і нашої власної, полягає в тому, щоб «принести славу і хвалу Господу».
Ми, батьки, постійно формуємося і розвиваємося своїми молитвами. Тож приєднуймося до Павла разом зі своїми улюбленими дітьми та іншими віруючими протягом поколінь в тому, щоб принести славу Господа, завдяки плідному життю, що виливається з наповненого любов’ю серця.
