У першому читанні (апостольському) св. Павло пише до Корінтян про користі з милостині у контексті збірки на вбогих (допомогу вбогим християнам у Єрусалимі). Це дуже важливо – слово, яке ніколи не втратить своєї актуальності.
Милостиня належить до трьох головних добрих діл. Сам Ісус Христос казав що бідних матимемо з собою повсякчас (Йо 12,8). А святий Йоан Золотоустий у своїх бесідах темі співвідношення між багатими і бідними відводить доволі багато місця. Святитель пристрасть грошолюбства називає великою бідою, яку диявол полонить чимало душ. Натомість милостиню вивищує незрівнянно високо кажучи: “Милостиня – матір любові; вона лікарство проти наших гріхів і очищення нечистот нашої душі, драбина що веде на небо”.
Тож, знаючи таку велику заслугу цього доброго діла, ми повинні чинити милостиню, але щиро, від серця, від душі. Цю тему славний патріарх Царгородський пов’язує ще із Другим пришестям Христовим і остаточним воздаянням (Мт 25), що власне Христос буде судити нас за наші діла. Таким чином він заохочує своїх ближніх до любові ближнього і застерігає від нещасної долі багача у притчі про Лазаря.
Так, насправді, щедрій людині ніколи нічого не бракує, все має достатньо, а найголовніше – мир Божий; натомість скупий жадний для себе й для інших – живе в злиднях і все йому чогось бракує. Апостол повчає: “Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу” (2Кор 9,7).
Євангельське читання неділі від ап. Луки оповідає про перше покликання учнів Ісусом до місії Великого Відкуплення. “Будеш ловити людей” (Лк 5,10), – це ті слова які промовив Спаситель до Симона, але вони стосуються безпосередньо кожного християнина, бо у справжньому християнині пульсує місіонерська кров яка надихає на великі діла задля Господа. Кинути все й піти слідом за Христом не легко, але це вимога апостольського покликання, – без цього апостол буде непридатним. Власне, за це боявся св. Павло (1Кор 9,27). І, зрештою, це загрожує кожному, хто слідує за Христом, якщо живемо не правдиво то рано чи пізно на жаль відійдемо від Христа. Дорога за Христом – це дорога молитви і духовної боротьби, але це райська дорога й Ісус запрошує тебе на неї кажучи НЕ БІЙСЯ! (Лк 5,10).
