Сьогоднішній уривок недільного Євангелія вкотре ламає стереотипи і вказує напрямок до справжнього, вічного життя. Перед тим, як почати орієнтування, потрібно точно визначити власне місце знаходження. Без того ніяк. Законовчитель знав, але хотів перед всіма показати, що Ісус цього не знає. Виявилося, що вони знаходяться в тій же відправній точці. Але стало зрозуміло, що мало знати Божі заповіді, потрібно їх правильно інтерпретувати. Те ж стосується всього Одкровення.
Притча про Доброго самарянина є способом інтерпретації двох Заповідей любові, дотримання яких є запорукою вічного життя. В сухому залишку, священник та левіт, які пройшли повз пораненого подорожнього сповнили лише першу Божу заповідь згідно їх власної інтерпретації. Оскільки дотик до окривавленої людини їх би зробив такими ж “нечистими”, вони б не могли належно служити Богу, приносячи жертву. Вони обрали для виконання першу заповідь, бо думали, що любов до Бога все покриває. Таким чином не виконали жодної.
Натомість самарянин, сповнивши другу заповідь любові, що стосується любові до ближнього, по суті сповнив обидві. Не можна краще виявити свою любов до Бога, якого ми не бачимо, аніж проявити милосердя до ближнього, якого ми бачимо.
Насамкінець, часом мені закидають, що я витрачаю багато часі в мережі, пояснюючи людям те, як легко попасти під вплив маніпуляцій різним інформаційним сміттям і фейками. Я не хочу бути тим священником, який пройде повз зранену тими “інформаційними” розбійниками людину. Бути добрим самарянином, це спілкуватися і з атеїстом, і з сектантом, і з “корисним ідіотом”.. Якщо час, це гроші, то може інколи треба на таких людей витрачати свій час, як гадаєте?
