Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про те як Ісус оздоровлює в суботу скорчену жінку. Цю бідолаху дух тримав у недузі 18 років! При описі цієї події євангелист Лука вживає такі вислови: “тримав”, “скорчена”; “зв’язав”, – все це говорить про поневолення злом. І в наш час сатана зв’язує багатьох різними узами гріхів: грошолюбства, марнославства, блуду, різних залежностей тощо. Ісус звільнив жінку, і в такий спосіб хоче звільняти і кожного з нас…
Який дух тримає мене, чим хворіє моя душа? Гріх – це хвороба (згідно підходу східних Отців). Коли душа заражена хоча б однією непогамованою пристрастю не може бути здоровою; знаємо по собі: часто відчуваємо заздрість, гордість, гнів, погану похіть, – все це речі від яких потрібно лікуватися. Так як тіло потребує лікаря, так і душа потребує – духовного лікаря. Коли сповідаю хворих і особливо люди старші і немічні – часто несвідомі своїх гріхів: говорять не маю гріхів, дякувати Богу якщо так і є! Але насправді визнаймо, ми несвідомі дуже часто своїх духовних немочей; свідомими своїх немочей можемо бути тоді – коли працюємо над собою і то в тому випадку якщо Бог нам їх відкриє. Це щось подібне до рентгену і власне такого духовного рентгену потребуємо!
Процес оздоровлення душі не простий і не швидкий, а відбувається поступово:
“Звичайне очищення та зцілення – як тіла, так і душі – відбувається повільно, поступово, крок за кроком і з трудом”, каже св. Франциск Салезій. Хоча, як бачимо по сьогоднішньому Євангелію, Ісус Христос зцілив душу і тіло скорченої жінки за мить (Лк 13,12-13). А здебільшого ми можемо лікуватися від якогось гріха довгі роки, бо назбируємо за життя цілий міх гріхів (свідомих і несвідомих, важких і легких, добровільних і недобровільних, скоєних в день і уночі); каже св. Іван Золотоустий: “Пристрасті роблять безсмертну душу нечистою, пристрасною”. Не так то просто відмити скверну гріха з душі: легше є забруднитися, а з гріхом як із смолою – дуже важко відчистити. Ще Вчитель Церкви каже: “Гріх залишає на душі таку пляму що її неможливо змити тисячма джерелами, а тільки одними сльозами і покаянням”; з цієї то причини наші упадки нас пригнічують, подекуди залишаються в пам’яті на все життя і терзають душу. Тому часто процес оздоровлення душі продовжується вже поза гробом – в Чистилищі, там дозріваємо до повноти любові.
