Владика Венедикт Алексійчук пропонує поринути в роздуми над Христологією старця Олександра Кіляра із Святоуспенської Унівської Лаври.
«Ісус заохочував усіх до просвітлення та переміни в Божу природу, яка є досконалою. Тому бути досконалим ― це бути святим, як Бог святий. Ісус переформував на досконалість слово «святість». «Святими мусите бути, бо я святий ― Господь Бог». Тож будьте досконалі, як отець Ваш досконалий. Це він доповнив, що не просто бути святим, а бути святим, як отець».
Коли ми маємо бути кращими, то не просто кращими, а взоруватися на Бога.
Говорячи про старця Олександра, розуміємо, що він не просто щось знав, люди ходили до нього не просто, щоб почерпнути якісь знання, а щоб пізнати в ньому відблиск Отця. Він являв це. Я завжди в його присутності відчував, що я прийнятий, бо бачив у його присутності Бога ― відчував і усвідомлював це.
«Це він доповнив, щоб не бути просто святим, а бути святим, як Отець. У цьому моменті Ісус хотів розкрити Бога, оскільки досконалість полягала в тому, щоб бути досконалим, як Бог. Ісус розкривав Бога в Своїй особі. Його вчення водночас відкривало Бога людям, а також було уроками, які формували осіб у Божій досконалості. Бо досконалість насправді полягає в тому. Щоб бути подібним до Бога».
Про монахів кажуть «преподобні», тобто ті, які уподобалися до Господа. Християнство це не одна з релігій. У релігіях люди шукають Бога. Кожна релігія розвинулася в якісь культурі, увібравши її риси, ментальність, традиції. Християнство ― це не є релігія, а воплочення Бога. «Бог предвічний народився», як ми співаємо в колядці. Бог воплочується в конкретній дійсності, в конкретному народові, в конкретному місці, в конкретних батьків.
Те саме і з християнством ― воно має воплочуватися в конкретних обставинах, в конкретній людині. Бог ставить кожного з нас в конкретні історичних, соціальних та економічних обставинах. Тому, де Бог мене поставив, там хоче, щоб я був святим ― серед моїх друзів, родини ― це місце, де Бог потребує мене і де може найкраще освятити мене і де хоче, щоб уподібнилися до Нього.
В тому й сила християнства. Ісус не вибрав на своїх учнів фарисеїв, садокеїв, а звичайних рибаків. Чому? Бо вони почали тим жити. Ми маємо перестати в християнстві дбати лише про те, щоб читати чергові книжки, здобувати нові знання, брати участь в ще одних реколекціях. Так, це важливо, але ще важливіше ― втілювати християнство в життя. В дрібних речах, але щодня цим жити. Християнство ― це спосіб життя, а не знання.
«Оскільки Ісус був невіддільний від Отця, то бути досконалим, як отець означало бути досконалим, як Ісус. Який через свою велику єдність із Богом є великим образом Бога. Тому можливості досвідчення Бога були передані Ісусові, надані Йому, закладені в Його особі. Його ти повинен пізнати і споглядати, повинен стати, як Він, бо Він став, як Отець».
Христос для нас є іконою Отця, який був одвічно. Дехто каже, що є Бог Старого Заповіту, що Ісус Христос ― це Бог Нового Заповіту, а ми живемо тепер у часу третьої Особи ― Святого Духа. Але Бог був той самий завжди. Христос нам являє лише, яким був Бог, воплочується в конкретних обставинах, щоб показати нам, яким був Отець.
Тому важливо пізнавати Христа, щоб розуміти, як Він явив нам Отця. А ми, пізнаючи Христа в своєму житті, також будемо являти Бога. Тому з одного боку наш рух має бути до Христа. Отримуючи ці знання, ми захочемо поділитися тим, що пізнали.
«Ти повинен стати храмом Божим, бо ти є храмом Святого Духа. Того самого Бога, що є у храмі. Бога вселенної ти носиш у собі. Ви є храмом Святого Духа, сказав Ісус. Тому важливо, щоб ти удосконалив свій храм, щоб у ньому з гідністю перебував Дух, якого ти маєш у собі. Твоє тіло має стати вівтарем жертвоприношення і самим жертвоприношенням. Щоб досягти цього, тобі потрібен Ісус. Ніхто інший не може зробити того в тобі, а тільки Він, бо лише Він знає Отця. Цей вислів не відкидає того, що інші також пізнали Бога, просто свідчення Ісуса. Тому ти повинен стати таким, як Він. Ви повиванні бути синами Божими, ви станете тим, чим себе наповните. Це творить ваші думки, ваші цілі, ваші почуття».
Ви станете тим, чим себе наповните. Коли хтось наповнюється Богом, то в ньому все перемінюється. Тоді нам не треба боротися з якимись гріхами, бо ми перемінилися в Бозі. Більш важливо ― наближатися до Бога. Те, що казав Ісус Христос, що коли ми здобудемо Царство Небесне, все інше нам додасться. Тоді коли ми є з Богом, перемінюються самі. То все перемінюється.
У Бозі є життя. І в деякі моменти ти поступаєш модерно, а в деяких, тримаючись Христа, бо Він є основою. Тому так важливо пізнавати Христа і жити в Ньому.
«Заповіді були найсвятішими принципами. Однак вони мали інший онтологічний вимір. На онтологічному вимірі вони розкривали природу Святого Духа. Заповіді відображали Святого Духа. Однак той, хто знає Святого Духа, той знає заповіді».
Є два джерела через які можемо отримати знання ―опосередковано з книжки, через реколекції, через спілкування чи безпосередньо від Бога. Думаю, ви багато разів переживали досвід, коли помолився, втихомирювався і знаходили відповіді на складні питання. Я впевнений, хто знає Бога, той знає відповіді на всі питання.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
