«Проклятими» Бог вважає не тих, які чинили зло ближньому, а тих, які не чинили добра

Читай також

  • Ознаки зла
  • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • «Проклятими» Бог вважає не тих, які чинили зло ближньому, а тих, які не чинили добра

          Сьогоднішнє Євангеліє М’ясопусної неділі розповідає про Божу справедливість в образі суду. В християнстві цей суд наприкінці світу називається «страшним». Ікони, які описують Страшний суд не схожі ні на які інші. Колись вони висіли відразу при вході до храму, щоб входячи і виходячи з храму, вірні мали в серці те memento Mori. Сюжет ікони справді сповнений жахом і дивними образами, але не з метою посіяти страх, а закликати до покаяння. Страх часом може врятувати життя. А «спасенний страх» може нас спрямувати до життя вічного.

          Бог, справедливий суддя, не перестає бути Батьком. «Він Синові дав увесь суд, щоб усі почитали Сина, як почитають Отця» (Ів.5, 22-23). Наше ставлення до ближнього, розцінюється, як ставлення до Бога. Любов до Бога без любові до ближнього є порожнім звуком. Віра без діл милосердя є порожнім звуком.

          Найбільш вражає те, що «проклятими» Бог вважає не тих, які чинили зло ближньому, а тих, які не чинили добра. Не вистачає «не чинити зла». Треба ще «творити добро». Зло є відсутністю добра. Відсутності самої по собі не існує, якби це дивно не звучало. Як і темрява не існує сама по собі, а є просто відсутністю світла. Бог створив світ добрим. А тому зла в світі незрівнянно менше, ніж добра. Там, де не чиняться добрі вчинки,  зростає «концетрація зла». Коли людина обирає таку «концетрацію» це і зветься пеклом, вогнем вічним. Суддя поважає вибір людини жити без світла. Тому Його суд є страшним, але не для всіх.

          Цей уривок також про те, що віра без діл є мертвою. Критерій, яким Бог оцінює людину називається «любов». В тексті немає нічого про відвідування храму в неділі і свята, Святі Таїнства, читання побожної літератури, навіть про молитву не згадано жодним словом. Натомість сказано про діла милосердя, як дуже конкретний вияв любові до ближнього. Якщо узагальнити всіх тих, кого Господь поставив праворуч і ліворуч, це ті, що жили для іншого і ті, що жили для себе. Молитва, відвідування храму, читання побожної літератури, Святі Таїнства та інші атрибути християнського життя нас спрямовують від себе до іншого. Чим більше ми пізнаємо Христа, тим ясніше ми бачимо Його в тих, хто нас потребує. Якщо ми не чинимо діл милосердя, ми не знаємо Христа.

          Отець Олег КОБЕЛЬ

          Читай також

        • Ознаки зла
        • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
          • Оціни

            [ratemypost]