Молитва – не обов’язок, а привілей

Читай також

  • Не бійтесь йти по хвилях!
  • Мій найдорожчий дар: 14 серпня
  • 14 серпня – Перенесення Дерева Чесного Хреста і пам’ять святих мучеників Макавеїв 
        • Молитва – не обов’язок, а привілей

          Ми часто сприймаємо молитву як обов’язок. Стараймося зрозуміти, що молитва і прослава Господа є привілеєм.

          Треба щиро відчути те, чого більшість християн чомусь усе-таки не усвідомлюють, що «добре нам тут бути»; відчути, як це відчували перші християни, коли вони не могли зібратися через переслідування, або як святий Давид, коли кликав: «Душа моя спрагнена Бога, Бога живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?» (Пс. 42, 2).

          Відчути це – і тоді не треба буде примусу до молитви.

          Погляньмо на приклад Мойсея, який мав привілей бути з Богом. Й після цієї зустрічі він сіяв так, що інші не могли на нього дивитися. Чи ми так сіяємо після цих привілейованих зустрічей із Богом на молитві? У нас кажуть: із ким поведешся, від того й наберешся.Ми зматеріалізовані, бо живемо, «крутимось» у цьому матеріальному світі. Тому що має робити молитва? Одухотворювати нас. Якість нашої молитви видно з того, які ми є після неї. Молитви – це немовби харчування для душі.

          Владика Венедикт АЛЕКСІЙЧУК

          Читай також

        • Не бійтесь йти по хвилях!
        • Мій найдорожчий дар: 14 серпня
        • 14 серпня – Перенесення Дерева Чесного Хреста і пам’ять святих мучеників Макавеїв 
          • Оціни

            [rating-system-posts]