Роками боремося з важкою недугою? Не в силах зрушити справи у певній сфері свого життя з мертвої точки? З одними й тими ж гріхами вкотре клякаємо біля сповідальниці? Усі наші зусилля видаються безплідними? Переживши належним чином свято Різдва Пресвятої Богородиці, влухаючись у тексти його богослужінь, віднайдемо те, що підтримає нас у складних обставинах. Точніше, Того.
Життєві обставини святих Йоакима і Анни були не те що складними – безвихідними з погляду людини. Тим паче в тогочасному суспільстві, медицина якого безпліддя не лікувала. А тут ще й похилий вік пари, яка прагне батьківства. І соціальні умовності пригнічують їх – якщо ти безплідний, то проклятий Богом. Як ми кажемо: «Усе наперекір».
Усе, крім Самого Бога. Не вписаного в чиїсь обмежені, а до того ж хибні уявлення, а Бога Живого, Який діє як і коли хоче. Часто всупереч усе тим же недолугим людським міркуванням. Це вони у своїй вузьколобості безплідні. Як і все гріховне, безумне, недбайливе…
Бог торкається – і «неплідна родить Богородицю і кормительку життя нашого» (кондак Різдва Пресвятої Богородиці). Бог торкається – і «зневіреним подається надія» (див. Стихира Вечірні свята на «Господи, взиваю”). Бог торкається – і «розв’язується неплідність нашої природи” (стихира Вечірні свята на «Господи, взиваю»). А не просто зусиль, міркувань, прагнень, уявлень. Уся наша гріховна природа зціляється. Адже народилася та, «що з усіх поколінь була наперед вибрана на житло всіх Царя і Творця, Христа Бога – на здійснення Божого задуму, яким ми, земляни, відродилися і з тління обновилися для життя безконечного» (стихира Вечірні свята на «Господи, взиваю»).
Василь КАЛИТА
