Отже, ми говорили про те, що піст є загубленим ключем, свідчення про що ми постійно зустрічаємо на сторінках Біблії. Проте, якимсь чином він був залишений без уваги і загублений християнами. Ми почали з простого визначення, що таке піст. Це добровільна відмова від їжі для духовних цілей. Було сказано про те, що сам Бог визначив для Свого народу піст як спосіб упокорювання себе перед Ним. Ми також говорили про те, як сам Ісус практикував піст і учив Своїх учнів тому ж самому, і як церква Нового Заповіту наслідувала приклад свого Учителя. Було вказано на те, що коли Ісус учив про піст, Він не говорив «якщо постиш», але «коли постиш». У Своєму вченні Він поставив піст на один рівень з дарами тим, хто має потребу, і молитвою.
У цій частині ми матимемо справу з «внутрішнім механізмом» посту. Ми подивимося, які зміни робить піст у нашій внутрішній людині. Перша істина, яку нам необхідно максимально ясно побачити в Писанні, полягає в наступному: християнське життя можливе тільки завдяки силі Святого Духа. Немає іншої сили, яка зробить нас здатними жити таким життям, яким Бог наказує нам, як християнам. Ми не зможемо жити так своєю власною силою і волею. Це можливо тільки залежно від Святого Духа. Отже, ключ до успішного християнського життя полягає в тому, щоб знати, як вивільнити силу Святого Духа в наше життя, щоб у цій силі ми могли робити те, чого ми не можемо робити в нашій власній силі.
Після Свого воскресіння, перш ніж вислати Своїх учнів на самостійне служіння, Ісус недвозначно вказав їм на це (Дії 1:8): «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». Іншими словами, Він сказав наступне: «Для того, щоб зробити те, що Я вам доручаю зробити, ви потребуватимете тієї сили, яка більше за вашу власну. Ця сила прийде від Святого Духа. Не йдіть і не починайте служіння до тих пір, поки сила Святого Духа не зійде на вас».
Давайте порівняємо це із словами апостола Павла, які він відносить у першу чергу до ефективності молитви (Ефесян 3:20): «А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас». Павло каже, що Бог може зробити набагато більше того, про що ми можемо подумати або що ми можемо уявити. Але це залежить від Його сили, яка діє в нас. Об’єм того, що Бог може зробити через нас, не залежить від нашого мислення або уяви, але залежить від надприродної сили, яка була вивільнена в нас і через нас, – будь то в молитві, проповіді або якій іншій формі служіння. Тому ключем, як вже було сказано, є розуміння того, як вивільнити силу Святого Духа і стати каналами і інструментами, через які безперешкодно діє Святий Дух.
Як тільки ми це побачили, ми можемо перейти до наступного ключового факту Писання, який полягає в тому, що наша стара тілесна природа опирається Святому Духові. Сама її суть, сам її характер такий, що вона опирається Святому Духові. Вона перебуває у ворожнечі до Святого Духа. Цю тілесну природу, яку ми мали за нашим єством до того, як були преображені новим народженням і благодаттю Божою, Новий Заповіт називає «тілом». Це має на увазі не просто наше фізичне тіло, але усю нашу природу, яку ми успадкували в нашому фізичному тілі. Мається на увазі уся та пропаща природа, яку ми успадкували від нашого прабатька Адама, який був бунтарем. Іншими словами, десь у кожному з нас ховається бунтар, який є нашою тілесною природою.
Ось що апостол Павло пише про тілесну природу в Посланні до Галатів 5:16-17: «І кажу: ходіть за Духом, і не вчините пожадливости тіла (як бачите, ми залежимо від Святого Духа), бо тіло бажає противного Духові, а дух (Святий Дух) – противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете».
Це вкрай ясно і дуже важливо. Тілесна природа перебуває в опозиції до Святого Духа. Якщо ми поступаємося нашій тілесній природі, то ми опиняємося у ворожнечі до Духа Божого. Якщо ми хочемо коритися Святому Духові, тоді ми повинні розібратися з нашою тілесною природою, бо доки тілесна природа контролює нас і діє через нас, доти, що б ми не робили, це обов’язково буде всупереч Святому Духові.
Це відноситься не лише до наших природних бажань – хоча це включає і їх – але і до того, що Біблія називає «тілесним розумом». Це той спосіб мислення, який властивий нашій старій, невідродженій натурі. Давайте прочитаємо, що стверджує апостол Павло в Посланні до Римлян 8:7: «Думка бо тілесна ворожнеча на Бога». Слід звернути увагу на те, які сильні слова використовує Павло. Він каже, що тіло перебуває у ворожнечі до Святого Духа. Він каже, що тілесна думка є ворожнеча на Бога, наше природне мислення зовсім не нейтральне. Немає анінайменшого натяку, що тілесна думка і тілесна природа якимсь чином можуть бути переконані і схилені до виконання волі Божої – це неможливо. Тілесна думка, вже за самою своєю природою, перебуває у ворожнечі до Бога.
Що розуміти під тілесною думкою? Я розумію це так: це наша стара, невідроджена душа в її основних функціях. Як правило, функції душі визначають як: здатність приймати рішення (воля), здатність мислити (мислення) і здатність проявляти почуття (емоції). Кожна з цих функцій може бути виражена однією короткою фразою. Воля каже: «я буду». Розум каже: «я думаю». Емоції кажуть: «я відчуваю».
Природна, невідроджена людина управляється і контролюється цими трьома проявами свого его: «я хочу», «я думаю», і «я відчуваю». Ось так діє наше тіло, наша тілесна природа. Коли це усе буде підпорядковане Святому Духові, тільки тоді ми прийдемо в послух Святому Духові, і Він вільно діятиме через нас. Ми повинні підпорядкувати «я хочу», «я думаю» і «я відчуваю» Духові Божому. І це відбувається, згідно з Божим Біблійним зразком, через піст. Саме так робив сам Ісус; саме так робив Павло; саме це очікується від вас і мене.
Мені б хотілося прочитати свідоцтво самого Павла, про те, як він бився зі своєю тілесною природою і як він перемагав її. Павло описує цю боротьбу на прикладі спортсмена, який готується здобути перемогу на змаганнях (1 Коринтян 9:25-27): «І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним».
Сучасний переклад: «Кожен, хто змагається в змаганнях (буквально: «в іграх», маються на увазі Олімпійські ігри), проходить важку підготовку («входить у жорстке тренування»). Вони отримують недовговічний лавровий вінок, ми ж отримуємо вінець нев’янучий. Ось і я біжу, як той, у кого є мета, і б’юся, як той, хто серйозно б’ється, а не просто по повітрю кулаками махає. – Павло каже: «я людина з метою, у мене є завдання; я людина, що перебуває під дисципліною» – Але я виснажую своє тіло нещадно і тримаю його у вузді, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися знехтуваним (буквально: «дискваліфікованим»)».
Павло усвідомлював, якщо він хоче досягти успіху у своєму покликанні від Бога, то повинен був привести свою тілесну природу, свій тілесний розум у підпорядкування. Це залишає усіх нас з питанням: що в кожному з нас є паном, а що рабом? Чи є наша тіло паном, а дух – лише слугою? Чи дух є паном, а тіло рабом? Скажу вам наступне: ваше тіло буде прекрасним слугою, але жахливим паном.
Я згадую історію мого друга, юриста з міста Вашингтон, який одного разу почув мою проповідь про піст і вирішив, що потрібно це робити. Отже, він призначив день і вступив у піст. Для нього це був жахливий день. Щоразу, коли він виходив на вулицю, на шляху йому попадався ресторан, звідки смачно пахло, або кулінарія, у вітрині якої були виставлені різні солодощі. Він переживав неймовірну внутрішню боротьбу. Наприкінці цього дня – пізніше він сам розповів мені про це – він призначив своєму шлунку бесіду, і ось що він сказав: «Послухай, шлунку, ти дуже погано поводився сьогодні. Ти бунтував, ти робив масу необов’язкових проблем для мене, і з цієї причини я збираюся покарати тебе – я продовжуватиму постити і завтра».
Для мене це дуже наочний приклад з’ясування і встановлення того, хто є паном, а хто слугою. Пам’ятайте те, про що я сказав: ваше тіло прекрасний слуга, але жахливий пан. І якщо ви дійсно збираєтеся досягти успіху в християнському житті, якщо ви збираєтеся завоювати вінець на християнському терені, то ви повинні на практиці встановити той факт, що не ваше тіло диктує вам, що не воно контролює вас, і що ви не контрольовані його капризами і апетитами. Але що ви контрольовані свідомістю Божої волі і призначення для вашого життя, і робите усе необхідне для того, щоб привести своє тіло в підпорядкування, щоб воно не диктувало вам, щоб воно не заважало вам і не утрудняло ваш біг за призначеною вам дистанцією. І я вірю, що одним з основних Біблійних способів зробити це, є практика регулярного посту. Коли ви постите, це служить знаком для вашого тіла і вашої тілесної природи: «Не ти контролюєш мене. Я не підкоряюся тобі. Ти мій слуга. Ти підкорятимешся тому, що Дух Божий у мені каже, що я маю робити».
