Неправильне монашество

Читай також

  • Бог бачить кожну твою сльозу
  • Школа Святого Духа: в пошуках відповідей у складні часи
  • Старець Павло з Дори як дар Бога для українського народу
        • Неправильне монашество


          Я вже не раз чула коментарі від людей, які краще знають, як має жити сестра, брат чи отець у монастирі. Ось деякі “постулати”, які звучали в бік богопосвячених осіб, серед яких є я:


          Ми мали б жити так, як пустельники. Ніякого контакту зі світом. Лише молитва та усамітнення. Працювати з людьми і так є кому, навіщо ж іти в монастир, якщо згодом ідеш в люди? Байдуже, для чого 🙂

          В монашества не має бути проблем. Ну бо звідки? Ми маємо бути завжди усміхнені, привітні, ніколи не хворіти, нічого не потребувати. В нас ніколи не мають ставатися прикрі ситуації.

          Ми не маємо нікому відмовляти. От як на вулиці хтось попросить гроші на квиток (в чому я часто сумніваюся), діти ромів на вокзалах голосом з претензіями вимагають дати пару копійок, чи ще хтось, то маємо дати і все. Неважливо, чи маю біля себе, чи ні хоч якісь кошти. А на питання: “де твоя мама?”, “навіщо вам квиток і як ви сюди потрапили, коли не маєте за що повернутися?” відповіді отримую дуже розмиті.

          Ми не маємо їсти чіпси, бути в соцмережах, мати смартфони, фотоапарати, жити в таких будинках, в яких живемо, відвідувати батьків, їздити за кордон… Думаю, список можна продовжувати до нескінченності.

          Здебільшого, ті люди, котрі знають краще від нас, як має жити монашество, ніколи не переступали поріг монастиря.
          Здебільшого, вони і всім іншим коментують під дописами на будь-які теми, що в них не так.
          Здебільшого, їхній образ Бога – караючий. Їхній Бог цінує лише піст, жертву, убогість і сльози. І їхній Ісус точно не танцював на весіллі в Кані Галилейській. І їхній Святий Дух точно не має серед переліку плодів радості.

          Монаше життя – це не жертва, а дар.
          Це любов. А вже як цю любов проявляти – на це існує тисяча способів. І кожна монаша спільнота має свої правила і конституції, як реалізувати цю любов. У спільноті, в молитві та служінні тим, до кого ми послані. А всі ці засоби, котрі нам спільнота дає на користування, теж служать цій меті.

          А тут можна писати, що саме вас цікавить з нашого “закулісся” 🙂

          Сестра Антонія Зоряна Шелепило

          Читай також

        • Бог бачить кожну твою сльозу
        • Школа Святого Духа: в пошуках відповідей у складні часи
        • Старець Павло з Дори як дар Бога для українського народу
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.