Кожна людина природньо бажає відчуватись повною сил, бути впевненою та бути завжди «на коні» та «в ударі». Однак реальність є такою, що з різних причин ми часто почуваємось з точністю до навпаки, – коли ми знесилені, розчавлені та пригнічені до такої міри, що нам здається, що це повний крах.
Велика мудрість – вміти трансформувати нашу слабкість в силу. І це цілком можливо, лиш тут ніяк не обійтись без справжньоі покори. Бо лиш визнаючи та приймаючи наші людські обмеження, слабкості та безсилість, можемо відчути як Божа сила нас наповняє і як Господь робить великі речі та виявляє свою потугу.
Господь, на відміну від нас, завжди вірний своєму Слову і Він ніколи не залишає тих, кого інші можуть відкинути, принижувати та поневолювали!
Якщо все нам сиплеться із рук, сили нас залишають, а перед лицем ворога ми один на один із «голими» руками, то знаймо, що вияв Божої потуги вже дуже близько!
Молимось «Царю небесний» та інстальовуємо ПСАЛОМ 31
До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене!
Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати!
Бо ти – скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною.
Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти – моє пристановище.
В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже.
Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю.
Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи
і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги.
Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро.
Життя моє виснажується в горі літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали.
Я став сміховиськом усім моїм противникам і ганьбою моїм сусідам, страховищем моїм знайомим; хто мене бачить надворі, втікає від мене.
Мене, немов мерця, забуто в серці; я став, немов розбитий посуд.
Бо чув я нашіптування багатьох, страхіття навколо; коли вони разом змовлялися на мене, і замишляли відібрати життя в мене.
А я на тебе, Господи, вповаю; кажу: “Ти єси Бог мій!”
В руках у тебе моя доля: вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх.
Освітли світлом твого обличчя слугу твого, спаси мене в твоїм милосерді!
Господи, не дай мені осоромитись, до тебе бо взиваю;нехай грішники вкриються соромом, нехай мовчки зійдуть до Шеолу.
Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять.
Яка велика, Господи, твоя доброта, що її ти зберіг тим, що тебе бояться, і чиниш тим, що до тебе прибігають, перед людськими синами!
Ти ховаєш їх у сховку обличчя твого від заговорів людських; ти їх заховуєш у наметі від язиків сварливих.
Благословен Господь, бо дивне своє милосердя явив мені в місті-твердині.
Я ж у збентеженні моїм промовив: “Відтятий я з-перед твоїх очей!” Та ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.
Любіть Господа, усі його святії! Вірних стереже Господь, а гордовитим злишком відплатить.
Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, ви всі, що уповаєте на Господа.
