Читаючи про великодні події, ми фокусуємося на порожній гробниці. Вся наша увага прикута до цієї картини. При цьому ми ризикуємо упустити найважливіше.
Ми поспішаємо до місця поховання Ісуса, наче Він там. Ми несемо наші аромати, нашу пошану Богові як потерпілому та померлому. Ми ніби погоджуємося з думкою більшості, що Ісус зазнав невдачі, що Він приречений страждати і вмирати в цьому світі, що зло і гріх сильніші за добро і правду. Це все, що ми можемо дати Господу.
Але Він вкотре дивує нас. Його немає серед мертвих. Йому не потрібні наші сльози. Він хоче подарувати нам радість. Він ― переможець, який не програв.
Як же так? Ми бачили Його мертвим. Ми знаємо силу смерті, її невблаганні закони. А зараз ми чуємо: «Його тут немає. Він воскрес». (Луки 24:6).
Ми не віримо своїм очам та вухам. Хоча ангели не говорять нічого нового, вони лише нагадують про те, що ми чули від Ісуса раніше: «Згадайте, як Він казав вам»!
І «згадали вони слова Його». І коли згадали, то більше не затримувалися біля порожньої гробниці, а поспішили поділитися радісною звісткою з апостолами, хоча ті не повірили, і лише Петро побіг до гробу перевірити чутки.
Навіть порожній гріб не робить нас віруючими. Жодні аргументи та факти не здатні відкрити нам очі на очевидне диво. Скрізь здаються фейки та маніпуляції.
Лише слова Ісуса повертають нам дар віри, пожвавлюють наші порожні серця, відкривають нове життя наші власні гробниці. Він не тільки передбачив, що «засудять Його на смерть» і «третього дня воскресне» (Матея 20:18,19). Він сказав набагато більше: «Я ― воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши ― житиме!» (Йоана 11:25).
Іноді ми так захоплюємося подіями та переживаннями, що забуваємо про слова Ісуса. А без Його живих слів ми втрачаємо орієнтацію та розуміння того, що відбувається, піддається людським емоціям і пристрастям. Тоді навіть явні чудеса не переконують.
Але для тих, хто пам’ятає слова Христа, майбутнє ніколи не буде страшним та дивним. Вони знають, що страждання і смерть будуть короткочасними епізодами перед Воскресінням і вічним життям.
Коли ми в розпачі, коли вороги тріумфують, коли все говорить про смерть, нехай у нашій пам’яті оживуть слова Ісуса, нехай вони повернуть нам віру.
Нічого не сталося дивного та непоправного. Він сказав, що це буде страта і смерть. Але потім буде Воскресіння. Пам’ятаючи про це, ми не будемо гаяти час біля порожньої гробниці, ми поспішаємо поділитися цією Радісною звісткою з тими, хто в печалі та розгубленості.
Пам’ятаймо слова Ісуса, довіряти їм і жити ними.
Його слова важливіші за здоровий глузд, думку більшості і самих очевидних фактів. Ісус ― Господь над життям та смертю.
Все буде так, як Він сказав, і не інакше.
Згадайте і не плачте, згадайте та не бійтеся, згадайте та не забувайте.
Переклад Наталії ПАВЛИШИН
