Ми не здатні розумом охопити таїнство Трьох Осіб. Не усі віряни зобов’язані знатися на тонкощах тринітарного дискурсу, специфіці догматичної термінології, однак на рівні серця мали б переживати глибини Святого Духа і досвідчувати таємниці Божої любові.
У дитинстві я познайомився з однією бабусею, яка мала внутрішні одкровення духовного життя. Варто зазначити, що вона не належала до тих екзальтованих девоток, яких чимало у наших храмах. Ця була скоріше носійкою особливого духовного настрою. Від неї віяло тим, що ми називаємо смирення, хоча сама про це і не здогадувалась. З теплом у серці згадую її історії про Ноя, Мойсея і Давида. Їх можна було слухати годинами. Вслухаючись до її слів відчувалася животворна енергія непідробної правди, яку я майже ніколи потім не чув від професійних теологів. Живлюще богословіє Духа якось природньо виливалося з неї тихим потоком. Властиво не так з її слів, як з неї самої. Коли я почав навчатися у семінарії, то зі здивуванням відкрив для себе той факт, що оця проста бабуся ніколи не говорила жодних єресей, хоча ніде не навчалася. Закарбувалася у пам’яті їі розповідь про те, як одного разу протягом трьох днів у часі обідньої молитви (вона мала такий звичай), приходив до неї у видінні ангел і навчив молитви на зодягання архієрея. Пригадую вона мені читала ці тексти по церковно-слов’янськи, повільно, з умилінням, хоча ніколи їх не чула раніше і тим більше ніде не знаходила у молитвениках, бо їх не мала. У мене було відчуття, що на ній сповнилися слова пророків: «усі будуть навчені Господом» Йо. 6,45. Зауважив, що життєвий шлях цієї жінки був устелений багатьма скорботами. Бог через них очищував її серце для прийняття прецінного дару благодаті Святого Духа.
Життя у Божій правді робить людину джерелом справжнього богословія і живить багатьох. Вже згодом зі спостережень зауважував, що такі особи пройшли горнило складних життєвих випробувань, хворіб, війн, переслідувань, тощо. Вони добре знали життя, а тому добре знали Бога. Не можна бути богословом без того, щоб мати у собі Духа Божого.
Інтелектуальний вимір богословія – справді чудовий. Він розкриває багато важливих граней духовного життя, але теж є зоною ризику. Я зустрічав богословів-циніків, які навантажені знаннями, але яких не затягнеш до храму, до молитви. Вони мені чимсь нагадують морське судно, яке перевантажене зайвим непотребом і у момент шторму йде на дно. У таких осіб часто є все крім простоти і Духу Христового. І це здається назавжди залишиться складним викликом для тих хто намагається професійно займатися теологією без Святого Духа.