Важливо у вільний час вчитуватись в слова молитов, які ми промовляємо. Що б ми пережили, “пережували” ці слова, тоді коли ми будемо промовляти ці слова на молитовному правилі, тоді ці думки і пережиття, що ми пережили, будуть оживати у нас,
Коли починаєте свою молитву, станьте перед іконою, не спішачи перехрестіться та розпочинайте свою молитву. Промовляйте її не поспішаючи, будьте свідомі кожного слова, яке промовляєте. Це значить свідомо промовляти і переживати те, що промовляємо.
Кажучи, що Господь “всюди присутній”, усвідомте, що за кожною подією в житті стоїть Господь. Промовляючи про гріховність, майте свідомість про свою грішність та прагніть у Бога переображення себе. Називаючи Бога “Отче наш”, пам’ятайте, що ви ― дитина Божа і всі інші, які промовляють цю молитву і називають також Бога Отцем, є вашими сестрами і братами.
Якщо приходить розсіяння в молитві, це ознака того, що ми на загал розсіяні в житті, нам завжди бракує уваги. Лише час молитви дає нам побачити, що ми не навчені зосереджуватись. Тому, коли знову приходить розсіяння, старайтеся понад усе зберігати свідомість і увагу на цих словах, що промовляєте. Скільки б не було б розсіяння, знову і знову повертайте свою увагу до слів молитви. Стараймося прагнути до того, щоб кожне слово молитви було промовлено з розуміння і пережиттям того, про що йдеться цих словах молитви. Лиш так навчимо себе молитись
Якщо в часі молитви якесь речення, чи навіть слово доторкне нас, то зупинімося тут і не потрібно читати молитву далі. Зупиніться з увагою на тих почуття і пережиттях, які прийшли від цих слів молитви. Наповняйся цього пережиття, яке дарував тобі Господь. Будьте у цьому стані, доки він буде. Це добрий знак того, що молитовний дух починає розвиватись у нас. Що більше буде в нас таких досвідів, то краще буде зростати в молитовному стані, остаточно в Господі.
