Коли ми закінчуємо молитву, не поспішаймо одразу братись за свої різноманітні обов’язки. Якийсь час, постій чи посидь і та усвідом собі, що тобі Господь, дав досвідчити, та що Він цим хоче промовити. Особливо застановись над тим, що до тебе сильно промовило.
Признаком того, що ми добре помолилися, є те, що тобі не дуже хочеться одразу братись після молитви за свої справи. Коли ви наповнилися Богом у молитві, а кажучи по людські, зреалізували себе з Господом, тоді не хочеться реалізовувати себе в світі. Коли наповнили себе Господом, то не дуже прагнемо наповнити себе чимось іншим. Тому преважливо досвідчити молитовну радість, бо так формується наш молитовний дух.
Кожна молитва лишає благодатний слід і відбиток в душі особи. Коли ми сталі і терпеливі в молитві, то цих слідів і відбитків збільшується, тоді особа змінюється і переображується.
