Ти тільки уяви!
Усю ніч вмілі рибалки під проводом Симона трудилися у поті чола, щоб наловити риби на продаж. Однак, ця ніч була для них невдалою. Вони доклали усі свої вміння та знання, витратили усі сили, проте, залишилися без нічого. Над ранок вони причалили до берега добре знайомого їм Генезаретського озера. Там вже зібрався натовп людей у пошуках свіжої риби. Симон та його брати знали багатьох із них. Але сьогодні вони б бажали не пересікатися із ними поглядом. Вони почували себе розчаровано, придавлено, ніяково. Адже їм не вдалося виконати свою роботу. Водночас ця ситуація відіб’ється і на їхні сім’ї, до яких вже у скорому часі прийдеться йти із пустими руками. Втомлені, невиспані, дещо роздратовані і розчаровані рибалки полоскають забруднені та пусті сіті – знак своєї сьогоднішньої скрути та цілковитої невдачі, символ пустоти і неплідності.
Аж раптом до човна Симона увіходить якийсь досі невідомий чоловік 30-ти років. Він просить рибалок трішки відчалити від берега і розпочинає говорити до зібраних людей. Він розповідає про Царство Небесне та про любов один до одного як спосіб його осягти, Він запрошує присутніх довіритися Богові і принести йому у молитві усі свої клопоти і тривоги, Він ділиться новими притчами та якоюсь новою наукою. Неписьменні рибалки відразу усвідомлюють, що перед ним якийсь Вчитель, яких у той час було доволі багато. Вони збирали навколо себе людей і пропонували їм певний стиль життя. «Однак, хіба ж вони знають, що означає у поті чола трудитися вночі на риболовлі, щоб прогодувати свою сім’ю?» Думка, яка, мабуть, мимоволі з’явилася у їхніх головах.
І от цей Вчитель завершує свою проповідь, розвертається до Симона і каже: «Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву» (Лк. 5, 4). Мабуть, у цей момент у серці Симона піднялася справжня буря: від сумнівів, чи часом цей Вчитель не насміхається, через роздратування щодо ще одного пригадування про невдачу і аж до впевненості, що перед ним якийсь занадто переконливий чоловік. Підходячи до своєї праці практично і прагматично, Симон підкреслює: «Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті». Проте, його попередній досвід, його обізнаність у риболовлі, його самовпевненість у власних силах не стають на заваді, і він цілковито довіряє себе проводу невідомого Вчителя. Ця довіра Симона і його команди увінчується успіхом: вони витягають силу-силенну риби, і то у період дня, не призначений для риболовлі. Тому Симон усвідомлює, що це чудо, а перед ним – не просто черговий Вчитель.
Сьогоднішня подія не лише про чергове чудо – чудесну ловитву риби. Сьогоднішня подія відкриває перед нами кілька важливих правд про дію Бога у стосунку до людини, тобто у стосунку до кожного із нас.
Перш за все, Господь не покидає нас у моменти наших невдач. Інколи нам видається, що Бог знаходиться далеко і Йому не має діла до наших щоденних клопотів. Однак, сьогодні Симон із своїми братами потрапляє у звичну та типову для себе ситуацію. Скоріш за все, упродовж його життя такі моменти вже траплялися. Однак, момент присутності Бога, Його перебування в одному човні із ним – трапляється уперше. Відповідаючи на прагнення команди риболовів, Господь творить чудо. Він готовий послужити тому, хто Йому цілковито довірився.
Він продовжує бути поруч
Відтак Ісус супроводжує досвідчених рибалок як під час розчарування, так і під час захоплення. Увійшовши до човна Симона у момент його розпуки, Він провадить його на глибінь та разом із ним закидає сіті. Він не просто вказує, що той повинен робити, але допомагає йому впоратися із усіма труднощами. Увійшовши у наше життя, ставши одним із нас, Господь продовжує залишатися поруч, продовжує бути Богом-з-нами, Еммануїлом. Він розділяє із нами усі контрасти нашого життя: розчарування, смуток, біль, радість, захоплення, любов. І сьогодні, як би важко та нестерпно нам не було, Він продовжує бути разом із нами в одному човні.
Наприкінці Господь завжди пропонує і дає значно більше, аніж ми можемо собі уявити чи просити. Ісус задовільняє прагнення рибалок, які вирушили на нічну риболовлю заради заробітку. Він дарує їм силу-силенну риби у момент, коли вони вже цього не сподівалися. Це чудо відкриває їм зір, не лише фізичний, але й духовний. Вони відчувають праведність чоловіка, який постав перед ними. І в цей момент він провадить їх ще далі: запрошує стати ловцями людей. Цілковито неписьменних та ненавчених рибалок Господь робить своїми учнями та апостолами. Окрім земного і тимчасового заробітку, попри фізичну їжу Він дарує їм хліб небесний, Він дарує їм самого Себе.
Зумій побачити Його, а не сіті
Дорогі брати і сестри! Господь по-різному діє у нашому житті. Інколи ми добре відчуваємо Його присутність, а інколи – губимо із поля зору; нерідко Він діє відкрито, а час від часу – таємничо і скрито. Часто моя донечка вранці спить дещо довше, аніж я. У такі моменти ми її закриваємо у кімнаті. Однак, їй досі не вдається самостійно відкрити двері. Тому коли вона прокидається і я чую, що вона намагається вийти, тихенько підходжу до дверей і допомагаю їй відчинити. У такі моменти вона світиться радістю, адже їй здається, що вона самостійно відкрила двері. Часто Бог у нашому житті діє подібним чином. Він стає із іншого боку дверей і допомагає нам їх відкрити. А ми тішимося із того, що нам вдалося подолати ще одну перешкоду, не помічаючи його допомоги.
Покликання перших апостолів і чудесна ловитва риби, про які чуємо у сьогоднішньому Євангелії незавершені. Господь продовжує увіходити у життя людей, навіть коли вони цього не сподіваються, та провадити їх на глибінь. Він продовжує наповнювати пусті сіті нашого життя Своїми щедротами. І що більше, Він продовжує бути поруч у смутках і радостях нашого життя, щоб привести нас до повноти цього життя. Адже лише Він є «Дорогою, Правдою і Життям».
