“Хто прийме цю малу дитину в моє ім’я, той мене приймає” (Лк 9, 44-50
Цей уривок Євангелія розкриває головну місію Христа на землі – спасіння людей. Ісус прийшов, щоб заплатити за їхні гріхи і відкупити їх від пекла. Хоче усунути первородний гріх і примирити людей з Отцем небесним. Господь хоче визволити людей із під влади страждань гріха і смерті диявола. Ісус бажав розділити з учнями свої сумні думки та почуття, але вони не розуміють Його, не можуть сприйняти. Слово про смерть Ісуса поки закрите для них. Воно відкриється аж після воскресіння і зішестя Святого Духа. Христос не мав підтримки, розуміння і співчуття від учнів, був самотнім в очікуванні смерті.
Учні цікавляться простішими справами: оцінюю себе і порівнюють з іншими, щоб з’ясувати – хто з них найбільший. Судять по-людськи: Хто більше зробив, хто краще сказав, хто має авторитет. Ісус відкриває їм Божий погляд на велич людини: „Хто найменший поміж усіма, той великий”. Хто покірний, хто не егоїстичний, хто не вихваляється, хто задоволений тим, що має і ким є, хто допомагає іншим, не очікуючи відплати і навіть не думає про те, щоб порівнювати себе з іншими, той великий.
Людина, яка думає про свою велич і дбає про неї, не може її сама осягнути. Велика людина розпізнає і виконує Божу волю у своєму житті. Вона отримує нагороду, похвалу і визнання не від себе чи інших, а від Бога. Ісус ставить біля себе малу дитину і заохочує учнів бачити в ній присутність Бога. Є багато способів прийняти Бога: Наприклад, у Святому Причасті, читаючи Слово Боже, слухаючи проповідь, через молитву. Ісус показує іще один спосіб: Хто приймає малу дитину в ім’я Ісуса, той приймає самого Ісуса і того, хто Його послав, тобто Отця небесного.
У такий спосіб Ісус говорить про милосердя, доброзичливість, терпеливість, допомогу дітям і тим, хто є, як діти, і не може сам собі допомогти і потребує підтримки. Апостол Павло навчає, що серед усіх Божих дарів найбільшим даром є любов. Вона становить основу вічного життя і щастя. Апостол Іван пише, що Істотою Бога є любов. Хто наповнений любов’ю, той з’єднаний із Богом. Коли наша душа наповнена любов’ю, тоді сам Бог перебуває в нас. У цьому полягає наша гідність чи велич в очах Бога.
Малі діти повністю залежні від батьків: їхньої допомоги та опіки. Християн також називають Божими дітьми. Це означає, що наше життя є в руках Господа і передусім від Нього залежить. У житті Бог дає нам багато можливостей допомагати ближнім: проявляти любов і милосердя, духовну підтримку словом чи ділом, служити їм, як самому Христові. За це отримуємо нагороду не лише від людей, а передусім від Бога у вигляді любові. Через приклад дітей Ісус заохочує нас будувати свою велич не на виконанні релігійних звичаїв, приписів, а на вчинках любові, а тим самим на Бозі. Стараймося робити якнайбільше вчинків любові й милосердя, щоб Ісус завжди був присутній в нашій душі й почуття Божої величі швидко наповнить і ощасливить нас.
