Молитва – це наша особиста зустріч з Богом, але для того, щоб ця зустріч відбулась, обидві особистості – Бог і я, повинні бути реальними, а не уявними.
Проблемою є те, що Бог, до якого ми звертаємось у молитві, часто створений нашою уявою. Ми думаємо, що звертаємося до Бога, а насправді звертаємося до нереального образу Бога. На це можуть бути дуже багато причин, як психологічних, так і духовних. Тому важливо зрозуміти, яким є правдивий Бог, бо цілком очевидно, що якщо ми вирішуємо звертатися до Бога в молитві, то цей Бог повинен бути реальним.
У нас є певний досвід уявних образів Бога. І дуже часто ці образи не дають нам зустріти Бога. Вони не зовсім помилкові й разом з тим абсолютно не відповідають реальному Богові. Якщо ми хочемо зустріти Бога, то повинні користуватися досвідом і знанням, яке здобули особисто, але на цьому не зупинятись і постійно рухатись далі.
Сьогоднішнє наше знання про Бога є результатом учорашнього досвіду, і якщо ми будемо звертатися обличчям до Бога такого, яким ми Його пізнали вчора, то завжди будемо повертатися спиною до сьогодення та майбутнього, дивлячись лише на своє минуле. І тоді ми в молитві зустрічаємось не з Богом, а з нашим минулим досвідом про Нього.
Хтось з Отців сказав дуже сильні слова, що ми зустрічаємось не з Господом, а з ідолом, який собі витворили. Кожна ж зустріч з людиною і Богом є унікальна і неповторна. Тому, поступаючи так, ми намагаємося зустріти не Бога, а лише те, що вже знаємо про Нього.
