У нас хочуть вкрасти світло…
⠀
В нас хочуть вкрасти тепло…
⠀
В нас хочуть вкрасти радість.
Різдвяну радість!
⠀
Але їм нічого не вийде!
⠀
Бо то світло, тепло і радість – не є земними! Вони є небесними.
Вони приходять «днесь з небес»!
⠀
Причиною отієї радості є усвідомлення того, що Бог є близько людини…
⠀
Бог стає людиною!
⠀
Бог воплочується і приходить на землю…
⠀
Причиною радості є те, що Бог народжується в стайні! В моїй стайні!
⠀
Так, так…
⠀
Не «в убогій хаті», не «в печері», не «в вертепі», не «в стодолі»,… навіть не «в стаєнці». А в моїй смердючій стайні!
⠀
Цей Його прихід і присутність все переінакшує і все перемінює!
… а може, Йому добре побути навіть трохи у моїй стайні…
⠀
Він не соромиться і не боїться засмердітись…
⠀
Він хоче бути зі мною! Там, де я є…
⠀
В смердючій стайні…
⠀
Чи в холодному окопі, темній кімнаті, під свистом куль…
⠀
І тоді тепло обіймів рідних, світло різдвяної свічки і гомін коляди за свят-вечірнім столом – будуть не земними, а небесними!
⠀
Лишень би ми дозволили Йому прийти до нашої стайні.
⠀
І Так Важливо не Святкувати День Народження без іменинника.
⠀
Бо не питання, коли святкувати, а питання: що ми святкуємо! Чи Кого хочемо вітати з ДН!
⠀
І дякувати за Життя, яке наповнило новим змістом навіть смерть..
⠀
P.S. І якщо, кожної неділі ми маємо спогадування Пасхи, то й «Репетиція Різдва», може мати місце!
Але, як в одному так і в іншому випадку, (як в традиції так і в ексклюзиві) – важливіші не форма, а зміст!
Бо не зауважити (не зважати), на Іменинника можна, як у випадку клопотів за правильною кількістю страв, так і, будучи засліпленими блиском яскравих обгорток…
Які лише відбивають світло…