«Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3, 15).
Цей уривок книги Буття названо “Протоєвангелієм”, оскільки воно було першим провіщенням Месії Відкупителя – у словах про боротьбу між змієм і жінкою та про остаточну перемогу її нащадка. Людина після свого упадку не була покинута Богом. Навпаки, Бог кличе її (див. Бут. 3, 9) та таємничим способом провіщає їй перемогу над злом і підняття її з безодні падіння1.
Так, у момент найбільш драматичного віддалення людини від Творця відповіддю Бога є не вічне відкинення і покарання, а – обітниця спасення. Господь у своєму милосерді вже від першого моменту людського гріхопадіння проголошує свій божественний план спасення, якого ніхто і ніщо у світі не зможе зупинити чи перекреслити.
Яка велика Божа милість і яке безмежне Боже милосердя! Від того часу і впродовж століть старозавітній Божий народ, покликаний зберегти віру в єдиного істинного Бога, зберігав в своєму серці і цю Божу обітницю спасення. Народ очікував Месію – Визволителя, який мав увійти в історію через Жінку. Церковна традиція завжди вбачала у цій обіцяній жінці Пречисту Діву Марію, а в її потомстві – воплоченого Сина Божого, який зітре голову змієві-спокусникові, званому дияволом і сатаною (Одкр. 12, 9). І так як через жінку – Єву – сталося гріхопадіння, так знову через жінку – Марію – мало прийти спасення. То ж Богородицю Східна Церква у своїх богослуженнях слушно називає «драбиною небесною, що Бог зійшов нею» та «мостом, що сущих на землі веде до неба» (Акафіст до Пресвятої Богородиці).
Носімо в серці завжди цей чистий образ Бога – Отця, який милосердиться і благословляє, який робить усе, щоб нам відкрити вхід до неба, усуваючи перегороду, яку ми спорудили нашими гріхами, а яку Син Божий зруйнував у своєму тілі: «Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом… Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф. 2, 13-14. 19).
Молитва: Господи, наш Боже! Славимо Тебе і дякуємо Тобі за Твою любов, яка є сильнішою від людського гріха! Дякуємо, що у відповідь на наші провини і гріхи Ти посилаєш на нас не потоки смертоносного гніву, а виливаєш ріки благодаті, милости і милосердя. Дякуємо Тобі за сповнення обітниці спасення, що довершилася через великодушну співдію Пречистої Діви Богородиці! Нехай її святе Потомство – Господь наш Ісус Христос своєю благодаттю допоможе безнастанно долати підступи й атаки ворога-спокусника у нашому житті! Нехай навчить нас бути вірними Тобі, з Маріїною довірою кажучи у всіх обставинах нашого життя: «Нехай зі мною станеться по Твоєму слову!» (Лк. 1, 38).
