Добром називають усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям. Те, що є благом. Навчати добру, а відповідно і розуму, означає виховувати кого-небудь на основі законів справедливості.
Про добро також ідеться, коли мова йде про задоволення, яке хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин і т. ін., а також про сукупність належних кому-небудь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно.
Доволі все зрозуміло. Поміркуймо, що спонукає людину чинити добро і наскільки вона у цьому є справжньою, щирою.
Найпоширенішим мотивом чинити добро є отримати інше добро на заміну. Мати з того користь (хосен). У такому випадку йдеться про обмін добра на інше добро. Такі взаємовідносини можна назвати торговельний, бартерними, оскільки відбувається взаємовигідний обмін.
Другим мотивом чи причиною чинити добро може бути прагнення до визнання або ж робота на публіку. Коли людина чинить добро, намагаючись завоювати симпатію певної категорії людей. Часто таке спостерігається перед виборами, при прагненні відбілитися після іміджевої поразки або при формуванні позитивного образу на майбутнє. Однак, у всіх цих випадках добро вчиняється із розрахунком отримати вигоду на заміну після.
Третім мотивом чинити добро, і, певно, найбільш справжнім, є бажання, прагнення допомогти, поділитися тим, що людина має, не чекаючи нічого на заміну. Такий тип мотивації зустрічається нечасто. На перший погляд, причина може ховатися у тому, що допомагати та ділитися можуть ті, хто сам має всього в достатку. Однак насправді кожна людина в рази багатша, ніж може собі уявити й потрібно їй значно менше, ніж вона думає. Тому більше йдеться про те, як людина приймає іншу людину.
У перших людських взаємовідносинах (торговельно-бартерних) людина як така виходить на другий план, як з однієї, так і з іншої сторони, оскільки на першому місці у них користь, довкола якої усе крутиться. Допоки є така користь, доти існують такі відносини. У других людських взаєминах в центрі постає людина з її потребами, а все решта виступає доповнювальним елементом людських взаємовідносин.
Повертаючись до того, що навчатися добру, розуму, означає виховувати себе на основі законів справедливості, можна підсумувати, що чинити добро ― це не тільки благородно, але і справедливо, не говорячи вже про те, що це ще й похвально.
Отже, наші добрі справи є настільки добрими, наскільки вони є людиноцентричними, альтруїстичними та справедливими.
Для ДивенСвіту підготував Михайло Вайнагій
