#ковтокслова (Лк 15:1-10)
Отож, уявіть собі сцену: Ісус збирається серед грішників і митників, тобто найколоритнішої публіки свого часу. А тут такі поважні фарисеї з докором за спиною шепочуть: “Цей тип не лише з грішниками спілкується — він з ними ще й їсть!” Ісус усміхається, повертається до них і розповідає дві притчі — історії настільки прості й влучні, що хоч би яким ти був зайнятим, але замислишся над ними.
Перша історія — про загублену вівцю. Уявіть собі сучасний варіант: власник фермерського бізнесу раптом кидає свою сироварню, залишає всю худобу – корів, овець та кіз – щоб знайти одну єдину вівцю, яка потикалась за межі загону. Він не тільки знаходить її, а ще й тягне на плечах додому і влаштовує цілу вечірку з усіма сусідами: “Гей, друзі! Знайшов вівцю! Святкуємо!”
Друга історія — про загублену копійку. Це вже історія для кожного з нас. Уявіть, що ви знаєте, що загубили десь у квартирі гроші — а до зарплати ще цілий тиждень. Починаєте шукати, обертаєте кожну подушку на дивані, досліджуєте дно пакета з гречкою, витрушуєте сумку, і, нарешті, у важливий момент розчарування… о, виявилося, що купюра була у вас в кишені, разом із ключами! Рівень радості — як виграш у лотерею! Хапаєте телефон і дзвоните другу: “Все, знайшов гроші! Йдемо по каву, це треба відсвяткувати!”
А тепер до суті. Ісус каже, що в кожному з нас, навіть у найбільш “загублених” (навіть тих, хто, можливо, загубив себе після перегляду останніх новин), є справжня цінність. Він бачить, як ми губимося у своїх страхах, турботах, сумнівах про себе чи навіть коли нависає темна мряка непевності. І все одно шукає нас — терпляче, невтомно, навіть коли ми самі думаємо, що нас ніхто не знайде…
Тож, якщо ти сьогодні почуваєшся як той, хто загубився — знаєш, що Ісус уже в дорозі тебе шукати. А якщо бачиш когось, кому треба допомога, — не проходь повз, бо, можливо, ти саме той “пастух” чи “господиня”, що помітять їх. Подаруй комусь добру посмішку або скажи кілька теплих слів — інколи це може бути рятівним колом для чиєїсь душі.
#ковтокслова 13.11.2024
Образ: S. Perczak
Джерело: Vyacheslav Okun SJ