— A ти коли-небудь відчував, що просто вже не можеш? Що як не старайся, все одно падаєш цілковито безсилий?
— Та звісно… Особливо коли намагаюсь бути кращим, жити правильно, не робити помилок. Але рано чи пізно знову все валиться… А ти?
— Теж саме. І знаєш, у такий момент я зрозумів, що Євангеліє — воно про це. Воно насправді “неможливе”. Ми не можемо жити ним власними силами, як не старайся.
— Тобто? Хіба Бог не хоче, щоб ми намагались?
— Саме в цьому і річ. Ми можемо піти за Христом, тільки якщо зрозуміємо, що без Нього — ніяк. Що не власні зусилля нас тримають, а Його Любов та Сила.
— Виходить, коли я знову впаду і відчую, що не можу… це не кінець?
— Ні. Це саме початок. Саме тоді почнеться Добра Новина. Бо тільки тоді, коли кричиш “я не можу”, ти даєш Йому місце діяти. Тоді будуєш не на собі, а на Його Хресті.
Коли кричиш “я не можу”, ти даєш Йому місце діяти
