— Мені здається, що все йде не так… Наче я блукаю в темряві і не бачу виходу.
— Темрява ніколи не триває вічно. Навіть якщо зараз важко, навіть якщо здається, що ти сам — ти не один.
— Але я не бачу, куди йти… Я молюся, але відповіді нема.
— Відповідь є. Просто не завжди ми чуємо її одразу. Але Бог ніколи не залишає. Ти ж знаєш це?
— Знаю… Але чому так складно? Чому все валиться з рук?
— Бо дорога, яка варта того, щоб її пройти, ніколи не буває легкою. Навіть Христос ніс свій хрест, падав, страждав. Але Він не зупинився. І ти не зупиняйся.
— А якщо я знову впаду?
— То Він підніме тебе. Віра — це не про те, щоб ніколи не спотикатися. Це про те, щоб знати, що після падіння є рука, яка допоможе встати.
— Але я такий слабкий…
— Усі ми слабкі. Але коли ми довіряємо Йому, Він стає нашою силою.
— Ти справді думаєш, що все буде добре?
— Я не просто думаю. Я вірю. І ти теж повір. Бог веде тебе навіть тоді, коли ти цього не бачиш. І кінець цієї дороги — світло. Все буде. Буде добре.
27.03.2025
