ВОСКРЕС
— Якщо Христос справді воскрес… чому в Нього залишилися рани?
— Бо воскресіння не стирає біль, воно його не заперечує. Христос повертається не “оновленим” у людському сенсі, після капітального ремонту. Ні! Він повертається зі слідами мук, зі шрамами.
— Але чому? Він же міг воскреснути і бути досконалим. Без нагадування про Голгофу.
— Бо любов не соромиться ран. Бо справжня перемога — не у втечі від болю, а в тому, щоб біль нести й не зникнути…
— Але Він же міг з’явитись першим тим, хто Його не зрадив…
— Так. Його годі зрозуміти. Він з’явився тим, хто втік. Тим, хто не витримав. Першим — Марії, що плакала. Потім — Петру, який відрікся. Фомі, який сумнівався. Він не прийшов дорікнути. Прийшов — показати: “Я залишився з тобою, навіть коли ти пішов”.
— То рани — це частина воскресіння?
— Не просто частина. Це двері до нього. Його тіло — не ідеальне. А любляче. І саме тому живе…
— А значить… і мої рани можуть не бути вироком?
— Якщо вони — в Його руках, то вони стають джерелом життя. Воскресіння — не знеболення. Це коли біль більше не має влади.
