Чи є можливою молитва без розсіянь?

Чи є можливою молитва без розсіянь?

Розсіяння – вічний супутник нашої молитви. Є така розповідь про господаря, який пообіцяв коня тому, хто помолиться молитву «Отче наш» без жодного розсіяння. Не довго думаючи, зголосився один з присутніх селян, який давно вже мріяв про те, щоб мати конячку на своєму господарстві. Почав молитися уголос, і навіть не дійшовши до половини, як раптом каже до господаря: «А вуздечку теж дасте?»… Цей, можливо, дещо наївний приклад, все ж відображає правдивий досвід багатьох, якщо не кожного із нас: молитися з повною концентрацією уваги і без жодних розсіянь вкрай важко, а навіть неможливо.

На нашу розраду, подібний людський досвід не є чужим навіть великим вчителям і подвижникам молитви. Один з Отців пустині, авва Теодор з Еннатону, зауважив одного разу: «Якщо б Бог поставив нам у провину наші занедбання і розсіяння в молитві, то ніхто з нас не міг би спастися».

Що прагне нам сказати цим твердженням авва Теодор? Передовсім – щоб ми не намагалися оцінювати надто прискіпливо якість нашої молитви виключно за наявністю чи відсутністю розсіянь. Часом молитва, в якій людина почувається задоволеною і духовно піднесеною, може бути менш корисною для нашого духовного поступу, ніж молитва, в якій ми мусимо змагатися із різного роду перешкодами, труднощами і сторонніми думками. Річ в тім, що в першому випадку нам може загрожувати самозадоволення і гординя, а в другому – навпаки ми маємо нагоду зростати у покорі, яка є передумовою отримання божественної благодаті.

Один сучасний автор так роздумує про це: «Бог не є метушливим бухгалтером, який рахує всі наші недоліки; його погляд сягає далі, точніше – в глибину. І Він вміє оцінити, у Своєму безмежному милосерді, і наше бажання, і нашу молитву. І тільки Він може його очистити і привести в гармонію зі своїм серцем. І, можливо, розсіяння також мають певну функцію: щоб зробити нас більш смиренними та усвідомити нам, що кожна наша молитва є убогою молитвою убогої людини. Отож, попри усі намагання і зусилля, щоб бути якомога більше зосередженими на молитві, мусимо також вчитися приймати зі смиренням браки і убогість нашої молитви, яка проявляється в тому числі і через розсіяння" (Д. Зьоллє).

То ж варто пам’ятати, що в молитві йдеться перш за все про вірність. «Я все-таки молитимусь, незважаючи на їхні злі вчинки» - каже Псальмоспівець, який перебуває у ворожому середовищі. Подібно маємо казати і ми: Навіть якщо моя молитва виглядає недосконалою, я все-таки молитимусь і не занедбуватиму її ніколи.

А друга постава – це довіра до Бога. Молитися з довірою до Того, Хто любить нас і прагне перебувати з нами, так як батько і мати радіють своїми улюбленими дітьми. Навіть попри нашу слабкість, Він знає наше серце і силу нашого бажання бути з Ним, єднатися із Ним, щораз то більше уподібнюватися до Нього. То ж приймає нас у нашій вбогості, щоб нас сповнити Своїми щедрими дарами, огорнути нас своєю ніжною любов’ю, скріпити нас своєю благодаттю.

Владика Богдан ДЗЮРАХ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

BG

МАЄТЕ ЦІКАВУ ІНФОРМАЦІЮ ДЛЯ НАС?

Ми відкриті для ваших новин, і разом можемо створювати цікаві матеріали для нашої спільноти.
Хочу запропонувати новину