Камені на шляху: 18 серпня

Розважання на щодень із книги «Бог кличе мене»

Я тут. Жодна відстань не відокремлює Мене. У духовному Царстві ми міряємо неземними милями. Неправдиве слово, спричинена страхом невдача, сувора догана – це відокремлює душу від Мене. Наша наука мусить бути важкою, щоб ваша робота для Мене була безперешкодна.

Ви шукаєте Моєї присутности, а ті, хто шукає, знайдуть. Тут йдеться не стільки про людське шукання, скільки про свідомість людини, безумовний послух Моїй волі і в малих, й у великих життєвих справах. Це те, що робить можливим Мій провід.

Ви знаєте, що значить брати з собою в дорогу радісну, сповнену любови дитину, яка нетерпляче чекає на кожну настанову, природно приймає кожне рішення на кожному роздоріжжі – чи дитину, яка чинить опір, бунтує, потребує примусу, хоча в найспокійнішу мить може й сказати: «Так, Я хочу йти з вами. Я не можу лишатися на самоті, але ця дорога мені ненависна».

Не сама дорога, а сповнена любови радість і настанови на тій дорозі – ось що важливе для Моїх учнів. Ви готові до тієї дороги, але обоє не тішитеся, як належить, дрібними щоденними камінчиками на шляху.

«Бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти» (Послання до римлян 8:2).