Перед сном можемо думати про день, що минув! З таких ось днів складається життя! Ми не знаємо скільки ще днів нам відміряно! Але для вічності остаточно залишиться не кількість днів, а скільки у цих днях було любові!
Життя швидкоплинно долає свій біг. Ми не здатні зупинити маятник часу, але можемо намагатися прожити щиро, зі світлим запалом серця, з граминкою любові. Цього варто передовсім бажати.
Як добре прожити один день в любові. Бо цей день єднається вже з наступним. Ніби передає естафету. І так день за днем ми плетемо мереживо життя в Бозі.
Людина є недосконалою. У часі дня є багато того, що нам не вдається, але ми все одно можемо намагатися, бажати, стреміти до добра. Думаю, Бог високо оцінює наші наміри, добрі бажання. Як мама любляче цінує недосконалі, інколи смішні, але щирі старання дитини.
У службі Вечірньої ми щоденно просимо «вечора всього звершеного, святого, мирного і безгрішного».
– (вечір)*** звершений. Прекрасно, коли ми відчуваємо звершеність дня, щось на зразок добре написаної сторінки, яку не хочеться переписати чи вирвати з хронології книги життя. Спогадуючи минулий день, чудово, коли втішаємось тим, що у ньому був добрий зміст – це ще одна нагода бути вдячним Богові.
– (вечір)*** святий. Святість вечора у присутності Бога. Зазвичай ми вечором втомлені, але здається ця втома не завжди фізична. На жаль, ми думаємо переважно саме про неї. Якщо знайти трохи часу, щоб послухати тишу, пошукати хвилі подяки, то святість увійде до серця без спеціального запрошення.
– (вечір)*** мирний. Мир – це те, що є однією з ознак Святого Духа. Там, де є Утішитель, там є мир, і навпаки! Мир мені чимось нагадує чисту карпатську воду, що наповнює велике водоймище. Якщо маємо добру совість у тому, що робили у часі дня, то почерпнемо і питимемо з чистих потоків Божого миру.
– (вечір)*** безгрішний. Людина за визначенням грішна. Це не потрібно нікому зайвий раз доводити. Навіть у часі молитви нам нелегко звільнятися від грішних помислів. Але тут не про це. Так, ми грішні, але не ми ставимо собі остаточну оцінку. Бог залишається головним арбітром наших вчинків. Він мені нагадує учителя, що хоче поставити учневі добру оцінку і не ставить складних питань, бо добре знає, хто ми і на що здатні, цінуючи більше нас, ніж наше!
