Можливо, це не завжди легко зрозуміти. Але для мене це справа дуже очевидна. Живучи в Бозі, я ні в чому не маю потреби.
Коли серце сповнене Духом Христа, претензійність гордовитого розуму відступає, а жага емоцій затихає, коли дух глибоко торкає нас. Уражені стрілою Божої любові, ми перестаємо прагнути як колись жінка-самар‘янка, що зустріла Христа.
Стаємо усім задоволені, бо серце знаходить джерело води живої. Ось чому входячи у глибокий стосунок з Богом, нарешті втамовуємо спрагу наших пошуків і у серці встановлюється цілісна антропологія через правильну архітектуру взаємин між духом, тілом, розумом і емоціями, де кожен з них виконує свою роль, не заходячи на територію іншого і освячуючись світлістю і гармонією Божого Духа.