Чи чую Благовість у час війни?

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
  • Не все золото, що блищить
        • Чи чую Благовість у час війни?

          ВІРА

          Свято Благовіщення – є святом віри! Бо Пресвята Богородиці повірила словам ангела. Повірила, незважаючи на нерозуміння ситуації, на несподівану новину. На неочікуване повідомлення. Повірила у неможливе! Повірила – довірившись. «Бо у Бога немає нічого неможливого»!

          (На війні нема невіруючих)

          «РЕСТАВРАЦІЯ» (я дуже люблю це слово)

          Змістом свята Благовіщення – є звістка нового початку. Цю подію порівнюють з сотворенням світу. «Ця подія – сповіщення нової ери. Оновлення неба і землі та нове сотворення людини.» Бо через Воплочення Бога, відбувається реставрація Божого «плану» щодо людини. Бог стає людиною, щоб дати людині те, що свого часу вона втратила. Бог приходить в час і простір, щоб повернути людині вічність і безконечність. Робить це, однак, через згоду людини. Бог стає людиною. Бог стає близьким нас.

          «Шостого місяця, не сьомого, був посланий ангел до Діви Марії, це ж шостого дня був створений Адам тілом і душею, а тепер шостого місяця твориться тіло і душа нового Адама-Ісуса Христа.Тіло Єви постало з тіла Адама, а тіло нового Адама постало з тіла нової Єви – Діви Марії.»

          (Після війни треба буде багато реставрувати. І самих себе теж.)

          ТРЕПЕТ

          У Благовіщенні – Богородиця настрашилася. Але її страх був перетворений у трепет. У час її «шлюбного карантину», завданням якого була перевірка її дівицтва – вона дізнається про свою вагітність! За таке – тоді кменували… А це значить – смерть – близько. Це не може не лякати.

          Смерть усім нам страшна. Усім людям. Але Марія сказала «так». «Завагітніла Словом.» Цим самим дала простір у своєму житті для дії Бога, який через неї обновив лице землі і пермінив страх у трепет. Трепетне усвідомлення Того, що Бог є близько. Що Він зі мною. Що Він – у мені!

          Так виглядало, що людина вже нічого не боїться… Відчулася всесильною! Однак, прийшлось розчаруватись в цій ілюзії.

          Сьогодні треба мати відвагу з трепетом довіритися Богові. Сказати Богові Так! Сказати «ТАК» своїм життям.

          Сказати так – життю.

          (Живемо заради того, за кого готові померти.)

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Не все золото, що блищить
          • Оціни

            [ratemypost]