Кожен із нас є в Церкві, а Церква свята через присутність у ній Ісуса Христа, який є її Головою. І кожен із нас через цю приналежність до Церкви, святої Церкви, також покликаний до життя у святості. Тому святість не є привілеєм певних осіб, вона є покликанням кожної людини, кожної особи, яка належить до Церкви. Святість є одна, це – святість Бога. Ми лише долучаємося, беремо участь у цій святості, особливо в молитві, кожен до цієї святості йде різними дорогами. І кожен у різних обставинах реалізує це святе життя з Богом і в Бозі.
Обставини, які є навколо нас, є не що інше, як найкращий дар Бога цю святість переживати і у тій святості жити. Звичайно, нам непросто приймати ці події, людей, посланих Богом для нашого освячення. Іноді нам трудно прийняти обставини, як добре знаряддя для нашого освячення. Тому часто, коли ми говоримо про святість, ми переймаємо для себе досвід і добрий, і важливий, досвід інших людей, починаємо часто їх просто зовнішньо копіювати, однак це лише наслідування, але не життя з Богом, не досвідчення Бога.
Маємо всі пам’ятати, що Бог нас провадить кожного своїми дорогами і своїми шляхами. Для нас вагомим гарантом і величезною основою, нашої святості, є страсті (розп’яття) Христа. Так, то є гарантія, бо Христос на хресті помер за святість, праведність кожної людини, усіх без виключення. Усі ми викуплені Христом з неволі гріха, а через хрещення ми одягнулися в Христа. Нам залишається лише повірити і тим жити!
