Прийди і подивися… на Правду

Читай також

  • Єпископи УГКЦ у США запрошують на Всеамериканську Молодіжну Прощу
  • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
  • У час Великого посту ходіть «На глибину» з командою «Школи особистісного зростання»
        • Прийди і подивися… на Правду

          «Ось справжній ізраїльтянин, у якому нема лукавства». Ось справжнє визнання щирості і справжності людини перед обличчям Бога від самого Бога. Христос не просто розпочинає розмову із Натанаїлом, не просто прагне сподобатися йому із першого слова, але свідчить про нього перед ним і перед обличчям інших учнів. Чи не заради такого визнання ми розпочали цей Великий піст?

          Визнати неправедність/неправдивість/нещирість

          Будь-який період посту покликаний нас змінити. Очевидно, що у кращу сторону. Але для того, щоби змінитися, потрібно визнати ті темні сторони нашого життя, ті злі нахили та пристрасті, які не дозволяють нам насолоджуватися і радіти життю. Будь- яке навернення, будь-яка переміна розпочинаються із визнання проблеми, тобто із визнання власного гріха. Нерідко ми зупиняємося на цьому, соромлячись назвати зло злом, а гріх гріхом. Як часто гріх вже болить, кровоточить та завдає щоразу глибшої рани, а ми продовжуємо шукати причини будь-де, тільки не у собі. Відтак продовжуємо розбивати, трощити та руйнувати усе навколо, розпочинаючи від стосунків із ближніми, зранених злом, і закінчуючи власним серцем, розбитим гріхом.

          Натанаїл не боїться щирості та чесності із собою. Він не боїться визнати свої сумніви перед захопленим постаттю Ісуса Филипом. Він навіть виявляє перед ним дещо стереотипне ставлення до назаретян. Він є таким, яким він є, що перед Филипом, своїм братом, що й перед Ісусом Христом, досі незнаним для нього проповідником.

          Вирушити назустріч правді

          Однак, попри власні сумніви та стереотипи Натанаїл залишається відкритим на новизну, ба більше, на правду. Він не замикається у власних судженнях та баченні картини світу, а встає і виходить із власної зони комфорту, з-під улюбленої смоковниці, назустріч невідомому. Він докладає зусиль, відкладає усе та направляється на зустріч без зайвих очікувань та мрій.

          І це другий крок щирості, якого навчає Натанаїл кожного із нас. Адже нерідко ми творимо навколо себе мури неприступності, вважаючи власну думку єдино правильною. У страху ми замикаємося у власних судженнях, намагаючись перекричати інших власними переконаннями лише задля того, щоб не почути щось інше, щось, що може зруйнувати наші дотеперішні уявлення. Особливо це стосується наших помилок, гріхів та злих вчинків. Як же важко нам почути голос Божий, що лунає у словах перестороги наших ближніх, коли ми творимо зло. Як же складно нам покинути ілюзорно витворений власний світ комфорту, у якому переплелися добрі наміри та не надто добрі вчинки та поведінка. Як же нелегко є встати і направитися на зустріч із Правдою. Проте, це єдина справжня дорога.

          Прийняти правду

          І ось Натанаїл зустрічається із тим, кого у своїй думці вже відкинув, перекреслив, стигматизував. І ось він чує слова, звернені до нього: «Ось справжній ізраїльтянин, у якому немає лукавства». І ось він вже розуміє, що має справу не просто із проповідником правдивої дороги, а із самою Правдою, правдою про себе і правдою про Бога. Усі його пісочні замки розсипаються, усі його ілюзорні світу провалююються у небуття, усі його упередження, стереотипи, ярлики залишаються у минулому. Тому що він визнав, вирушив і відкрив Правду. Він не просто зустрівся із нею, але перейнявся нею, прийняв її у своє життя і розпочав жити нею.

          «Ось справжній християнин, у якому немає лукавства». Ось справжня мета Великого посту, під час якого ми намагаємося подивитися на себе та свої стосунки із Богом, ближнім та усім сотвореним у світлі Божого обличчя. Подивитися задля того, щоб побачити темні тіні, здійснене зло та зранені гріхом фрагменти наших стосунків та нашого серця. Подивитися і визнати проблемні точки, які вимагають зцілення. Визнати і вирушити назустріч правді про себе самого та Правді, якою є Бог. Вирушити і відкритися на Того, хто вже бачив нас під смоковницею, у нашому, здавалося б, вміло сконструйованому, вилеліяному та виплеканому, проте ілюзорному світі. Бо лише у Бозі людина віднаходить себе та своє істинне призначення у стосунках із ближніми та навколишнім світом.

          Тож прийди і подивися!

          Фото: Emilio Morenatti

          Отець Іван ВИХОР

          Читай також

        • Єпископи УГКЦ у США запрошують на Всеамериканську Молодіжну Прощу
        • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
        • У час Великого посту ходіть «На глибину» з командою «Школи особистісного зростання»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 2 / 5. Vote count: 2

            No votes so far! Be the first to rate this post.