Наші молитви дуже різні: здебільшого ми просимо, зрідка – дякуємо, ще рідше – славословимо Бога. Нам дуже важливо розуміти, що молитва повинна бути пов’язана з тим, чим я реально готовий жити. Бо молитва ― це не лише слова, які ми промовляємо. Адже ми дуже багато кажемо до Бога, та чи ми віримо в те, що говоримо? Чи ми це готові втілити в своє реальне життя? Тому немає змісту щось простити Бога, щось Йому казати, якщо реально не готові цим жити.
Коли ми знову й знову захочемо щось до Бога сказати, запитаймо себе: чи я готовий цим жити? Запитаймо себе: чи хочу, щоб це стало основою нашого життя? Бо ми кажемо, нібито щось хочемо, а реально – не готові цим жити.
Коли ми дивимося на приклади святих, то бачимо, як їхнє життя перемінювалися, коли вони зустрічали Господа. Погляньмо на життя святого Августина, який до зустрічі з Богом провадив грішне життя. Моментом навернення цих осіб ставало те, що вони жили своєю духовністю в реальності. Так і наше щоденне життя має виражати нашу духовність, наші наші стосунки з Богом. Тому, коли молимося, маємо запитувати, чи ми реально готові цим жити щодня.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
