В сучасному світі багато говоримо про кризу християнства, церкви ― багато різних криз. І часто ми, християни, почуваємося безпомічними. Думаємо, як маємо поводитися, що говорити, як діяти.
Зараз часто християнство атакують на шпальтах газет, в інтернеті ― багато є претензій, зауважень, нарікань. І ми розгублені, що маємо робити з атеїстами, що говорити людям, які відійшли від церкви, як маємо діяти в час пандемії, що мають говорити батьки дітям, а діти батькам, як мають реагувати на ті чи інші ситуації священники, єпископи, патріархи, Папа…
Бачимо багато відповідей, пропозицій, думок. Та, я певний, що сучасний світ найбільше потребує чути вістку про Бога. Чому ми мало говоримо про Бога навіть у християнських середовищах? Бо нам не цікаво. Бо не можемо говорити про Того, Кого не знаємо.
Вважаю, що однією з криз сучасності є те, що ми, християни, не вміємо цьому світові донести Бога, правди про Нього, доброї новини. Не можемо бути свідками для цього світу, адже для цього мусимо самі досвідчити Бога, пережити Його присутність, зустріти Його на молитві.
Тому зараз найбільше потребуємо звернення до Бога і перебування з Богом. Погляньмо і скажімо собі правду, як ми мало проводимо часу в молитві. Ми маємо час на все, окрім Бога. Ми можемо говорити про що завгодно, але не можемо говорити про Бога, бо не маємо часу на Нього.
Як можна говорити про того чи про щось, коли це знаєш? Тому криза цього світу безбожництво й атеїзм, бо ми, християни, не можемо донести правди про Бога, адже й самі не досвідчуємо Його в повній мірі.
Тому ми, як ніколи, потребуємо молитися, зустрічатися з Богом, щоб знати, як про Нього засвідчити іншим.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
