Швидше за все, цар Давид на момент написання 36-го псалма був уже в похилому віці, бо мав достатньо мудрості для усвідомлення життєвих принципів. Він знав, що будь-які наші дії мають наслідки.
У Псалмі 37 (36): 1-9 знаходимо обіцянку про шість благословінь, які будуть актуальні для нас, якщо виконаємо шість наказів, згаданих у тексті.
1. «Не палай гнівом на злочинців, творящим беззаконня не завидуй» (Пс. 37: 1). Безсумнівно, коли Давид був молодим, він дратувався і боровся з ревнощами. Але Давид «практикував те, що проповідував», і таким чином навчився контролювати свої пристрасті, запальність і емоції. Він зрозумів, що причина, чому не потрібно турбуватися про зростання сили злих людей, і не заздрити їх процвітанню, є в першому благословенні: «Вони бо, як трава, швидко поникнуть, ― зів’януть, як рослина яра» (Пс. 37: 2).
Праведники цвітуть як плодоносні дерева і отримують Божі благословення, а нечестиві в’януть і виявляються скошені, як трава і ярина. Коли нечестиві руйнуються, ми бачимо, як їх зовнішнє процвітання згасає. Безбожники накликають на себе суд своїми власними вчинками, і після цього їм належить постати перед судом Божим. Жахливо потрапити в руки Бога нечестивим.
2. «Вповай на Господа й чини добро щоб жити на землі й безпечним бути.» (Пс. 37: 3). Ми повинні довіряти Богові в усьому і завжди, а не тільки тоді, коли справи кепські. Довіряти Богу і творити добро ― ходити Його шляхами, мислити Його пріоритетами і дивитися на людей Його очима. Робити добро ― це робити Його справи, виконувати Його місію і допомагати іншим людям, нічого не чекаючи взамін ― без всяких умов. Коли ви без причини проявляєте доброту до людей, вони можуть запитати, що вам від них треба, або навіть можуть просто не подякувати. Проте, надія на Господа і добрі справи ведуть до другого благословення: «жити на землі й безпечним бути» (Пс. 37 3).
Подібно до птахів небесних, ви не будете турбуватися про своє виживання, тому що Бог забезпечує тих, хто довіряє Йому і творить добро. Це принцип життя. Все повертається. Що посієш те й пожнеш. Якщо ви сієте довіру і добро, ви пожнете довіру і добро. Все хороше виходить від Бога, а ми просто отримуємо це з відкритими обіймами віри. Релігія без віри марна, але життя вірного віруючого ґрунтується на довірчих стосунках із Богом.
3. «Втішайся в Господі, і він сповнить тобі бажання твого серця» (Пс. 37: 4). Втіха в Господі ― це ключ до виявлення Божої волі для нашого життя. Втішатися Ним ― радіти всьому, що Він просить від нас, включаючи слухняність, читання Святого Письма, молитву, благочестиві стосунки і бажання робити те, що приносить користь іншим і Церкви. Коли ви будете втішатися всіма справами Божими, то, відповідно до третього благословення, «він сповнить тобі бажання твого серця» (Пс. 37: 4).
Цей принцип є ключем до виявлення Божої волі. Тож Бог не вкладе в наші серця бажання, що суперечать Його волі. Іншими словами, коли ми радіємо всьому, що від Бога, ми можемо довіряти бажанням наших сердець. Ми можемо вірити, що Бог помістив ці спонукання туди як наш путівник по досягненню розуміння і здійснення їх в життя; і ми можемо знати, що нам призначене слідувати за цими бажаннями всім серцем. Проходження за бажаннями слухняного серця приведе нас на шлях, який зробить нас сіллю землі і світлом Христа для всіх людей, яких ми тільки зможемо досягти.
Бажання наших сердець спонукатимуть нас рухатися вірою до виконання Його цілей у нашому житті. Це можна прирівняти до Божого «покликанням» в нашому житті. Покликання є в наших серцях. Ми виявляємо його, коли постійно радіємо всьому, що приходить від Бога.
4. «На Господа здай твою дорогу; вповай на нього, і він учинить» (Пс. 37: 5). Тепер, коли ми зрозуміли, що йти за тими бажаннями нашого серця, які можна розглядати як покликання або які приводять до цього, є біблійною концепцією, і ми повинні пройти свій шлях в цьому прагненні до Господа. Потім Він дасть нам четверте благословення: «На Господа здай твою дорогу; вповай на нього, і він учинить; виведе, як світло, твою правду і твоє право, як полудень» (Пс. 37: 5-6).
5. «Спокійним будь у Господі, надійсь на нього. Не палай гнівом на того, кому щастить у дорозі, на людину, що лихо коїть. Лиши гнів, покинь пересердя; не палай гнівом, а то накоїш тільки лиха» (Пс. 37: 7,8). П’яте веління повторює найперше, в якому йдеться не ревнувати. Якщо ви послухалися першого наказу Господа, перестали ревнувати і помітили, що лиходії підкошуються і в’януть, на той час, поки ви дійшли до веління №5, то все, що вам потрібно – заспокоїтися в Господі, відпустити гнів і терпляче чекати, щоб Його божественна справедливість своєю чергою винищила лиходіїв. Відпустіть всі свої ревнощів перед Господом і отримаєте п’яту благословення: «витяті» (Пс. 37: 9).
6. «Бо лиходії знищені будуть, ті ж, що надіються на Господа, заволодіють краєм» (Пс. 37: 9). Коли праведники сподіваються на Господа, вони успадковують те, що накопичують лиходії. Наше завдання ― бути пильними, молитися і не спускати очей із того, хто є автором і Виконавця нашої віри. Прибуток, отриманий лиходіями, з часом вислизне від них і зникне. Вони вже не будуть такими, як раніше, і незабаром ми станемо такими, якими раніше не були. Коли ми підкоряємося велінню і сподіваємося на Господа, ми зможемо жити на цій землі. Нинішня життя подібне оренду землі, будинку або квартири. Але коли ми надіємось на Господа, ми будемо володіти землею. Так що покладете свою надію на Господа, і ви отримали шестеро благословення: «надіються на Господа, успадкують землю» (Пс. 37: 9).
