#ковтокслова (Мт 2:13-23)
Серед ночі до вас приходить посланник “згори” і каже: “Друже, вставай, збирай манатки та сім’ю і тікайте, бо тут небезпечно!” Панікуєш? Напевно. Але Йосип навіть не сперечається. Він піднімається, бере Марію й маленького сина, і вони тікають до Єгипту. Це не міні-відпустка, а справжній квест на виживання.
Як часто ми самі боїмося змін, перешкод чи рішень, що перевертають життя догори дригом? Ми, як правило, хочемо стабільності, планів і щоб усе “по поличках”. Але життя — це не маршрут по Google Maps, де все передбачено. Іноді треба просто піднятися й бігти далі, довіряючи, що все буде ок. А чи все і чи буде? Не знаю.
Йосип не був супергероєм чи екстрасенсом. Він просто був готовий довіритися Богу навіть у найтяжчий момент. Уявіть, якби він сказав: “Та ні, ангеле, я це уявив. Ляжу спати далі”. І що тоді?
У сьогоднішньому світі теж вистачає “Іродів”: страхів, проблем, токсичних людей чи навіть цілих систем, які змушують нас тікати — якщо не фізично, то емоційно. Дехто змушений залишати домівки через війни чи переслідування. Інші шукають безпечного місця для душі. Іноді ми самі стаємо тими, хто створює “небезпеку” для когось: своїм осудом, байдужістю чи егоїзмом.
Тож питання не тільки в тому, чи готові ми “тікати”, коли треба, але й чи можемо бути тими, хто створює безпечне місце для інших. Як? Прості речі: підтримати друга, допомогти комусь із чужинців, які шукають “свій Єгипет”, або просто перестати сіяти токсичність у своєму оточенні.
Іноді здається, що наші дії — це крапля в морі. Але й море складається з крапель, чи не так? Хто знає, можливо, моя добра справа стане тим, що врятує чийсь день (або навіть життя). Світ змінюється не великими революціями, а тисячами маленьких рішень бути добрішими.
#ковтокслова 29.12.2024
образ: Мах Klinger (1912)
