Стосунки з Богом… Часто це здається чимось таким фантастичним. Бо як можна побудувати стосунки з Тим, кого не бачиш, до кого не можеш доторкнутися, з ким не можеш вести звичного, як із друзями чи рідними, діалог?
Та, як розповідав на реколекціях священик Паризької єпархії УГКЦ Іван Данчевський, Господь постійно кличе нас до взаємин. Головною темою Старого Завіту було те, що Бог хотів укласти союз із людиною. Він шукав людину, а не людина Його. Тому посилав пророків, святих мужів, щоб знайти людину і бути поруч із нею.
Сьогодні багато чуємо про кризу стосунків. Якщо придивитися до того, як спілкуємося з друзями чи й рідними, напевно так і є. Зараз будуємо взаємини онлайн, а не в живому спілкуванні. А лише через живе спілкування можна зустріти Бога і будувати стосунки з Ним. На жаль, лише одиниці зрозуміли це. Навіть обраний єврейський народ, через ритуали, різні релігійні практики, зробили стосунки з Богом важкими.
Задумаймося, як ми молимося. Кажемо: „Боже, допоможи, Боже, зроби, Боже, дай…“ Ми складаємо перелік того, що хочемо. Якщо цю програму Бог виконає — круто, тоді Він є успішним Богом. Але якщо йде щось не так, то починаємо сумніватися.
Не кожен наважиться нарікати на Бога, але багато хто каже — „певно, не так молюся“. І справді! Ми не так молимося. Це драма нашого життя. Почитаймо в Біблії, як молилися люди. Вони казали: „Боже, що ми маємо зробити, щоб Ти був із нами, щоб Ти почув нас, а ми — Тебе?“
Часто ми молимося, але молитви не переживаємо. І це теж критерій кризи стосунків із Господом. Ми, ніби поруч із Богом, але насправді спілкуємося самі зі собою. Та достатньо включити свідомість, що я говоритиму до Бога, і багато чого тоді зміниться. Маємо навчитися помовчати і задуматися — ким є мій Бог і чого від Нього чекаю.
Ми собі вклали думку, що, прокидаючись рано, мусимо стати до молитви, щоб виконати цю настанову. Це людська вигадка. Ми ускладнюємо стосунки з Богом різними ритуалами. Насправді вони мають бути простими. Маємо навчитися, прокинувшись вранці, привітатися: „Боже, я прокинувся. Ти дав мені ще один день. Будь зі мною“. Та нам чомусь страшно відкритися перед Господом, так, ніби Він не знає наших думок.
Бог хоче взаємин, які базуються на любові. Адже, коли люди любляться, то хочуть бачити один одного дуже часто, чути, бути поруч. Бог нас любить — ми це знаємо. Кажемо, що й ми любимо Бога. То мали б хотіти споглядати на Нього, говорити з Ним упродовж усього дня.
Наталія ПАВЛИШИН
