Як Ти, Господи, дивишся на тих своїх дітей, які щоночі пускають ракети на сусідню країну?

Читай також

  • У чому символізм Лазаревої суботи та неділі Входу Господнього у Єрусалим
  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • Як Ти, Господи, дивишся на тих своїх дітей, які щоночі пускають ракети на сусідню країну?

          Як Ти, Господи, дивишся на тих своїх дітей, які щоночі пускають ракети на сусідню країну?

          Що Ти відчуваєш, коли бачиш їхні усмішки над загиблими дітьми, зруйнованими лікарнями, храмами, містами і селами?

          Що Ти плануєш робити з таким людством?

          Коли буде остання крапля?

          Ти знищував світ, коли жив Ной.

          Стер з лиця землі Содом і Гомору, зробивши там Мертве море.

          Знищував народи, які сповнили чашу злочинів.

          Але це було у Старому Завіті.

          У Новому Ти сам прийшов і помер за всіх.

          Навіть за тих, хто зараз летить на бомбардувальниках з надзвуковими кинджалами, і хоче зруйнувати максимально багато людських життів. Цілу країну.

          Ти помер за тих, які творять пекло на землі.

          Які щасливі від того, що хтось помирає в муках, втрачає рідних, житло, майбутнє.

          Як Тобі було вмирати за них?

          Вони такі самі, як ті, що вбивали Тебе.

          Перед якими Ти кричав: “Боже мій, чому Ти покинув мене?”

          Тим криком кричать сьогодні так багато Твоїх дітей. Тих, які щоденно стають цілями. Яким не дають ні вночі, ні вдень почуватися в безпеці. Які не знають, чи мають завтра.

          Але які дуже хочуть бути впевненими, що мають Тебе, Боже. Тебе, який розп’ятими руками може закрити небо. Розвернути рекети назад. Тими руками, якими воскрешав мертвих, віднайти зниклих безвісти. Визволити з полону, як тієї Страсної суботи – Адама і Єву з аду.

          Пс 108:12-13: “Невже ти, Боже, нас відкинув, уже не вийдеш, Боже, з нашими військами? Пошли нам поміч проти супостата, бо марна людська підмога!”

          Ти можеш, Господи.

          Тобі належить помста. Ти обіцяв відплатити.

          Ти обіцяв безбожному кару за його злом.

          Коли, Господи?

          Іс 35:3-4: “Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.»”

          II Мак 15:23-24: “Тож і тепер, Владико небес, пошли перед нами доброго ангела на страх і жах нашим ворогам. Нехай будуть розбиті твоїм потужним рам’ям ті, що з богохульством на устах вирушили на твій святий народ».

          Господи, виконай Твоє Слово. Будь ласка.

          Cестра Антонія Зоряна Шелепило

          Читай також

        • У чому символізм Лазаревої суботи та неділі Входу Господнього у Єрусалим
        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.