До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Євр. 330 зач.; 11, 33 – 12, 2.
33. Браття, всі святі вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. вогненне полум’я гасили вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, зрікшися від них звільнитись, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші зазнали наруг і бичів, кайданів і в’язниці; 37. їх каменували, різали пилою, брали на допити; вони вмирали смертю від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, злиденні, гноблені, покривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах. 39. І всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення.
1. Тому й ми, маючи кругом себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко пристає до нас навколо, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу.
Євангеліє: Мт. 38 зач. 10, 32-33; 37-38; 19, 27-30.
Від Матея святого Євангелія читáння.
32. Сказав Господь своїм учням: Кожний, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33. А хто мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.
37. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний.
38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний.
27. Тоді озвавсь Петро і сказав до нього:
– Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?
28. Ісус відповів їм:
– Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, як новий світ настане, коли Син чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять колін Ізраїля.
29. І кожний, хто задля імени мого покине дім. братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.
30. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.
Матея 10, 32: «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним».
Ви соромитеся своєї віри? Ні? А кому і коли востаннє говорили: я йду за Богом?
Дивно, та ми воліємо замовчувати свою віру. Наче, це все само собою зрозуміло. З одного боку так, це природно – вірити у Всевишнього. Та з іншого боку – нині, коли світ в розгубленому круговирі не знає, що вибрати, у що вірити, чим керуватися, ми, ті, які вірять Богові, маємо невпинного говорити, свідчити, відкривати і показувати. Бо Господь любить нас, а ми – любимо Господа.
Не мовчіть про свою віру. Не ховайте того, що для вас робить Бог щоденно. Діліться цією любов’ю з іншими, щоб помножувати щедроти, якими обдаровує нам Люблячий Батько.
