У Бога інакше не буває, як лише так, коли все під контролем…

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
  • Не все золото, що блищить
        • У Бога інакше не буває, як лише так, коли все під контролем…

          Ми переживаємо складний досвід болю. Здається інколи, що ось-ось шальки терезів справедливості переважать і ми кінцево втішатимемось тріумфом перемоги. Але найчастіше спостерігаємо, як ці шальки зрадливо коливаться або просто застигли у невизначеній нерухомості. Від цього нам аж ніяк не легше. Або ж, як враз несподівано виринають якісь приховані аргументи pro чи contra і ми знову стаємо охоплені тремом хвилювання і розмаїтих передчуттів. Утім через короткий час про них навіть не згадуємо.

          І ось так вже майже рік шкварчить ота розпечена до краю пательня хвилювань, сподівань і пристрастей. У нас закрадається в’їдливий страх, що буде, якщо не буде так, як мало би бути. Якщо буде так, як ми не хочемо і чого боїмося. Чи ми були б тоді готові злобно звинуватити Бога, що він, мовляв, несправедливий або що його зовсім не існує?

          То якою ж є відповідь у ситуації, в якій ми перебуваємо? Так, нам дуже складно, так, не завжди бачимо вихід, але остаточно, чи віримо ми у такого Бога, в якого все під контролем?

          Я вірю! Вірмо разом! І цей контроль зовсім не полягає у якихось метафізичних трюках десь там у Нього на горі, там, де Він, ніби собі дозволяє робити все, що заманеться. Його контроль – це не хаотичні маніпуляції. У Бога все під контролем і його дії витікають лише з повноти вищої правди, про яку ми і не здогадуємось. Його контроль – не постріл нам «в ногу», щоби паралізувати нашу волю і право жити всупереч всьому.

          Парадоксально, але ми також беремо участь у цьому Його вищому контролі усього: людства, зла, глобальних процесів. Остаточно нам треба усвідомити, що ми не можемо знати, що буде далі. Слід визнати, що у своєму нерозумінні нам нічого не залишається, як капітулювати перед своїм незнанням, а ще перед Його тривалим мовчанням. І зробити це слід у жодному разі не від депресивної агонії безпорадності, а скоріше від тверезого прийняття нашої обмеженості. А тому ще більше, майже інтуїтивно якесь світле відчуття дає ясне запевнення у серце, що Він є над нами, що все буде добре, бо в Бога інакше не буває, як лише так, коли все під контролем…

          Отець Лука МИХВЙЛОВИЧ

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Не все золото, що блищить
          • Оціни

            [ratemypost]