Послання Апостола Павла до Колосян 3, 4-11.
4. Браття, коли Христос, ваше життя, явиться, тоді й ви з ним явитесь у славі.
5. Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху похіть, зажерливість, тобто бовванопоклонство. 6. За все це падає гнів Божий на неслухняних, 7. між яким і ви колись ходили, коли жили між ними.
8. А тепер відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст. 9. Не говоріть неправди один одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами 10. й одягнулися в нову, що, йдучи до досконалого пізнання, відновляється за подобою свого Творця. 11. Тому немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос.
Євангеліє від Луки 14, 16-24.
16. Сказав Господь притчу оцю:
Один чоловік справив велику вечерю й запросив багатьох. 17. Як настав час вечері, послав він слугу свого сказати запрошеним:
– Ходіть, усе готове.
18. І зараз же всі вони стали відмовлятися.
Перший йому сказав:
– Я купив поле й мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу.
19. Другий сказав:
– Я купив п’ять пар волів і йду їх пробувати; прошу, вибач мені.
20. А інший мовив:
– Я одружився тому не можу прийти.
21. Вернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар і каже до слуги свого:
– Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
22. Озвався слуга:
– Пане, сталось як ти велів, і ще є місця.
23. Сказав пан до слуги:
– Піди на шляхи та огорожі й силуй їх увійти, щоб дім мій наповнився. 24. Кажу бо вам: ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері.
(Бо багато покликаних, та мало вибраних).
Лк. 14,24: “Багато покликаних, та мало вибраних”.
Розпочинаючи роботу над якимсь проектом, чи роблячи щось значиме, дуже легко спостерегти, як багато людей спершу запалюються ідеєю. Та, коли врешті доводиться докладати зусилля, багато працювати, то охочих стає щораз менше. І що довший цей шлях, то менше тих, хто готовий до цього. І до успіху приходять лише одиниці.
Те ж стосується й нашого духовного життя. Замало лише ходити до церкви , замало лише відмолюватися, треба ще жити, згідно того, як заповів Господь. Мало тих, хто готовий будувати своє життя, керуючись правдивою любов’ю — жертовною, терплячою, всепрощаючою.
