Подорож до храму ангелів

Читай також

    Оціни

        Подорож до храму ангелів

        Чи бачили ви коли-небудь таке – храм, на стінах якого зображені сто п’ятдесят ангелів з обличчями реальних українських дітей: прекрасних херувимів з крилами і спокійними, лагідними обличчями?

        Теплим світлом цих осяйних Божих створінь промениться весь храм – вони на склепіннях, стінах, балконі храму. Такий храм дійсно є у місцині, яка має не менш привабливу назву – Кохавино. І все це зовсім недалеко від Львова.

        Я бачила це вперше цього літа. З невеликою групою людей ми приїхали туди в суботу і провели там більшу частину дня. До приїзду я знала тільки, що це монастир редемптористів і що там дуже гарно. Так і є – там дуже гарно: багато квітів, зелені газони, храм і каплиця,  монастирська брама, доріжка до храму, вимощена бруківкою… Але крім краси зовнішньої, яка тішить око, це місце дихає якоюсь особливою красою, яку оком не побачиш – тільки відчуєш душею. Монастир тут постав значно пізніше після події, яка позначила це місце особливою благодаттю Божою.

                 Як розповідають перекази і свідчать архівні документи, у цьому місці  1646 року з’явилася на дереві ікона Матері Божої, через яку люди уже отримали багато зцілень і ласк й продовжують отримувати зараз. Одне з таких чудес, зафіксованих Церквою, сталося у 2014 році (молода сім’я через віру і молитву звільнилась від страшної хвороби і зараз тішиться народженням здорової дитини).

        Чудотворна ікона Кохавинської Матері Божої стала причиною появи на цьому місці спочатку каплиці, пізніше храму і монастиря. За доволі тривалий відрізок часу – понад триста п’ятдесят років – сталося чимало змін: і каплиця, і церква перебудовувалися, але щоразу залишалися на тому ж місці. Перші споруди були дерев’яні, а ті, що стоять зараз, – і храм, і каплиця з каменю –  були зведені у кінці ХІХ – на початку ХХ  століття. Розписи храму зробив художник Юліан Крупський у 20-х роках минулого століття. Саме він реалізував ідею надати обличчям ангелів рис дітей місцевих мешканців.

                 Якщо зайдете до храму в очікуванні побачити осяйних херувимів – будете вражені: зі стін на вас дивитимуться напівзруйновані, з пошарпаними крилами зображення. В радянські часи у храмі було льоносховище і машини заїжджали просто до храму, щоб завантажити чи вивантажити льон. Ангелам перепало добряче, так само як і скульптурам святих на фасаді храму. Зараз храм перебуває у процесі відновлення: фасад відремонтовано, а інші частини храму, зокрема фрески, ще чекають своєї черги. Споглядаючи фрески храму, годі було позбутися думки, що цей храм ангелів символізує теперішній стан храму душі нашого народу – процес відновлення, відбудови. Поруйнований, понищений, частково відновлений, але все ж прекрасний, який потребує загоїти рани, відживити красу і святість. Ще багато роботи попереду. Потрібні зусилля і жертви-дари для цього – праця рук і праця душі.

                 У стані відновлення також і дзвіниця храму, яка своїми готичними формами стремить ввись – до неба, до досконалості, до Бога. Висока і ошатна, з оглядовим балконом нагорі, ніби запрошувала нас піднятися.  Сходження на дзвіницю чомусь асоціювалося мені з дорогою до Неба – долання труднощів, перемога над страхом, за що нагорі очікує винагорода. На верхньому оглядовому майданчику, високо над земною метушнею, яка з висоти виглядає такою маленькою і дріб’язковою, а безмежне блакитне небо огортає тебе своїм спокоєм і безмежністю, почуваєшся звільненою і здатною літати. Почуваєшся в обіймах Бога.

                 Те, що і дзвіниця, і храм перебувають у стані відновлення (чи набуття своєї повноцінної, довершеної краси) зовсім не зіпсувало мені вражень, навпаки, спонукало зробити щось для цього відновлення (і ця стаття – маленька лепта). Сподіваюсь, що бодай у когось одного, хто прочитає цю статтю, виникне бажання побувати у Кохавино і зробити щось для себе чи для інших. Кажу так тому, що храм ангелів (як я назвала це місце) – не просто гарна архітектурна пам’ятка з газонами і квітами, яка дає естетичне задоволення від споглядання, це ще й сакральний простір, місце, де душа може оновитися, отримати благодать Божу.

        Я назвала це місце храмом ангелів не тільки тому, що на стінах церкви зображено багато ангелів.  Ангелів ми сприймаємо насамперед як наших невидимих охоронців, і не має значення, як ми собі їх уявляємо – з пір’ям чи без, з крилами чи без них, у людській подобі чи якось інакше. Призначенням ангелів є також звіщати людям волю Божу, направляти на правильну дорогу, оберігати від злого. Ці ж функції виконують і священики, монахи, батьки, тому ми іноді називаємо їх ангелами. З їхньою допомогою – через молитву, наставництво, віру – ми  тримаємо ті ниточки, що єднають нас з Богом. У Кохавино ці ниточки зібрані у широкий міцний канат, що сполучає грішну землю зі святими небесами. Через ці ниточки-канали спливає на нас з Небес благодать Божа.

        На іконі Кохавинської Богородиці є напис  латинською мовою „O MATER DEI ELECTA ESTO NOBIS VIA RECTA“ („О Мати Божа, вибрана, Ти є нашою прямою дорогою до Господа“). Кожен, хто з вірою молиться до Матері Божої, створює нову ниточку єднання з Господом. «Усе через Марію» – формула давно відома (є багато Марійських місць у світі – Лурд, Зарваниця, Фатіма, Меджугор’є,…), проте кожна окрема  людина колись чує і досвідчує це вперше, вдруге чи вдесяте – якщо щось нагадує їй про це. Якщо ви не прочитаєте напис на іконі чи, прочитавши, не зрозумієте, то в храмі знайдете це пояснення в гарній візуальній формі. З правого боку від вівтаря на стіні добре збереглась фреска, на якій Ісус Христос своєю рукою благословляє того (чи тих), хто стоїть перед Ним, а під стіною, між Ісусом і людьми, які приймають Ісусове благословення, – ікона Матері Божої Неустанної Помочі. Ця композиція підказує нам, що усі ласки від Господа нашого отримуємо через Пречисту Діву Марію, яка є посередницею, «дорогою», її Бог вибрав хоронителькою, управителькою і розпорядницею усіх Своїх дарів. Тому й звертається багато людей з молитвами до Богородиці в надії отримати зцілення чи іншу допомогу – і отримують. Про різні чуда, які сталися у Кохавино через молитву до чудотворного образу Матері Божої, розповів нам брат Назар під час екскурсії – і про ті, що сталися більше як триста років тому, і про ті, що сталися зовсім недавно.

        Відвідування таких місць як Кохавино нагадує нам, що у цьому світі і в нашому житті може бути і є щось значно більше і прекрасніше, ніж те, що ми звичайно бачимо і відчуваємо щодня. Як це не парадоксально, але це «щось значно більше і прекрасніше» є поруч з нами постійно і лише від нас залежить, чи бачимо і відчуваємо ми його, чи ні.

        Розповідь про Кохавино наш молодий екскурсовод завершив у храмі біля чудотворного образу піснеспівом на честь Богородиці. Сильний красивий голос розлився храмом і   поруйновані зображення ангелів на стінах ніби почали відновлюватися: починаючи згори, де на склепіннях храму збереглись прекрасні обличчя херувимів з крилами, опускаючись все нижче, ближче до наших людських  тіл, зображення ставали чіткішими і мені в якусь мить здалось, що ця постать, що стоїть і співає перед образом – також ангел. Ангел, який ходить ногами по землі. Відчуття чистоти, святості, благодаті з’явилися в той момент.

        Уже коли повернулася додому усі ті враження від Кохавино перемішалися у голові, як у калейдоскопі, і витворили словосполучення «храм ангелів» як найбільш відповідну назву для того місця, у якому поєдналися зображення на стінах храму з тими, хто живе в монастирі (брати, отці, новаки, кандидати…), які своєю працею і молитвами відновлюють красу того місця і тримають золоті струмені благодаті, що спливають з Неба.

        Є у Кохавино ще чимало цікавенького – криниця, каплиця, незвичайна доріжка до храму… Можна довго розповідати, а краще – поїхати туди і побачити усе своїми очима, пройти по доріжці своїми ногами і відчути усе своїм серцем.

        P.S. Кохавино не знайдете на карті. Радянська влада «подбала» й про те, щоб Кохавино не фігурувало як адміністративна одиниця і не позначалося на картах. Шукати треба село Гніздичів Жидачівського району Львівської області. А якщо ви туди приїдете – дорогу до Кохавинського монастиря люди покажуть.

         

        Автор: Magda

        Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

        Читай також

          Оціни

             

             

            Підпишись на новини

            Про автора

            Тетяна Трачук
            Учасник команди ДивенСвіт:)

            Напиши відгук