Чи Бог дійсно мав помирати такою жорстокою смертю, щоб злучити людину з Самим собою, людину з нею самою, і людей між собою?
Бо визволення – це не що інше, як впровадження того порядку, який Бог установив на початку створення.
Напевне так. Споглядаючи на світ, який нас оточує, дивлячись на жорстокість, до якої дійшла людина зі своєю свобідною волею, доходимо висновку, що не було іншого виходу.
І хрест, під яким часто стоїмо або зносимо зі свого терпіння, зі співтерпіння, споглядаючи на терпіння інших – цей хрест є тут і зараз.
Це не історія, яку шануємо, не шана Божій Любові. Хрест – це завдання для кожного з нас, щоби більше Бог не мусів висіти на хресті в тому сенсі, що кожне наше терпіння, кожна зранена людина, недолюблена, голодна, кожна дитина, яка терпить – це терпіння Бога.
Хрест – це завдання. Бо після Великої П’ятниці було Воскресіння. Якщо ми закінчимо нашу дорогу християнина на хресті, то не зрозуміли ми нічого з Божої Любові.
Кожен з нас має неймовірну силу, щоби з Хрестом навіть боротися – методами Бога, Любові: викорінювати зло добром. Щоби там, де є хрест, було Воскресіння.
І наші сльози під хрестом фальшиві, якщо ми не доклали всіх сил, щоби хрестів на землі ставало менше.
За спокій і братерство, які є дуже цінними, Бог заплатив неймовірно велику ціну.
За матеріалами youtube
Підготувала Тетяна Трачук
