Друге Послання Апостола Павла до Солунян 1, 10 – 2, 2.
10. Браття, ви увірували нашому свідченню між вами.
11. Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб наповнив силою усю вашу відданість доброті та ділу віри; 12. щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас і ви в ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа.
1. Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа, коли ми всі разом зберемось коло нього: не дайте легко вивести себе з рівноваги, 2. та щоб вас не тривожили ні якимсь духом, ні словом, ні листом, які нібито від нас, що день Господній уже настає.
Євангеліє від Луки 12, 42-48.
42. Сказав Господь:
– Хто той вірний і розважний управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці? 43. Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, найде, що він так робить. 44. Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком. 45. Коли ж слуга той скаже в своїм серці: мій пан бариться, не приходить; і почне бити слуг та служниць, їсти, пити і упиватись, 46. пан того слуги прийде того дня, якого він не сподівається, і тієї години, якої він не знає, і відлучить його, і між невірними призначить йому долю. 47. Той, що, знаючи волю свого пана, не приготувався, і не зробив по його волі, буде тяжко битий; 48. а той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від кожного, кому дано багато, вимагатимуть багато; і кому повірено багато, від того будуть більше доправлятись.
Луки 12,49: “Від кожного, кому дано багато, вимагатимуть багато; і кому повірено багато, від того будуть більше доправлятись”
Усі грішать… Хіба я свята? Я точно не можу бути сильнішою в протистоянні гріхові. Адже навіть кращі й сильніші від мене цього не можуть.
Та й, Бог знає, що я слабка. Він мене любить і точно пробачить. Я ж лише раз. Лише трохи. В інших гріхи ще більші. Та й нічого. Живуть собі щасливо.
Я знаю всі заповіді-перестороги, які Господь дав для мене і для кожного. Ще до того, аніж зробити крок, я точно знаю, буде він суперечити Богові чи ні. Але зараз такі часи. Нині світ живе ще гірше. На його фоні я виглядаю ще цілком добре.
Думок багато. Кроків теж не менше – колись добре зважених, колись спонтанних і навіть непродуманих. Ми живемо так, як живемо. Ми такі, які є. Так! Але ми, християни (в особливій мірі), добре знаємо, якою ціною дарований нам шанс для порятунку і також добре знаємо, що рано чи пізно ми відповімо за кожен СВІЙ крок. І зовсім не буде важливо, як ми виглядали в той час, у ту хвилину на фоні інших. А матиме вагу лише те, чому ми обрали саме цю дорогу, а не іншу.
