Остання п’ятниця чотиридесятниці – нехай вона буде завершенням посту і водночас приготуванням до страсного тижня. Сьогодні постимо по можливості і роздумуємо над недільним в’їздом Ісуса в Єрусалим, готуючись до цього свята.

Завтра, в четвер, молимося, щоби Господь благословив нас даром прощення, дарував нам сил, взоруючись на Нього, прощати щиро з усього серця.

Завтра, в середу, щиро подякуймо Богові за все, що маємо. Бо кожен з нас – улюблена дитина Божа і якщо буде чесним з собою – має за що дякувати. Нехай завтра буде щира подячна молитва на вервиці, а також піст по можливості.

Як би це не було складно, але всі ми тут не надовго. Приходить мить і час залишити всіх і все, щоби піти до Творця. Завтра помолімося вервицю в наміренні усіх, хто йде з життя, хто відходить у болях і стражданнях, хто йде несподівано. Нехай Господь прийме їх у свої обійми.

Розпочинаємо від завтра останній тиждень посту, опісля якого буде ще Страсний тиждень. З понеділка і по неділю, тобто щодня, постановляємо молитися вервицю у різних наміреннях. Завтра молимося про мир у всьому світі. Нам здається, що кожен з нас зокрема не здатний змінити щось глобальне. Однак насправді працюючи над собою, змінюючи себе, здобуваючи мир у своєму серці – ми змінюємо дуже багато.

Молитва, піст, милостиня – ось три складові духовного зросту. Якщо ми намагаємось більше молитися, більше постити, то також нашим завданням є і милостиня. Подумаймо, кому із тих, хто потребує, зможемо пожертвувати певну суму грошей зі свого заробітку. Пам’ятаймо, що милостиня – не пожертва із надлишку. Милостиня – це щира пожертва з того, що маємо, навіт якщо маємо небагато.