Жінку з Ворзеля Ірпеня чи Бучі я не знаю. Вже другий день думаю про неї і плачу. Вирішила запитати Тебе, Господи, поможи моєму невірству. Жінка ця на колінах в багнюці перед якоюсь дірою, звідки стирчать ноги її Сина. Йому від сили 14 або 16. Впізнала по кросівках… Кричить і рветься до тіла. “СИНОЧКУ”, – виє і кричить Жінка.