Наскільки корисно і безпечно займатися йогою, якщо це, на перший погляд, всього лише невинні фізичні вправи? Про це та інше розповів о. Микола Лучко на одній із міжконфесійних зустрічей, ініційованих сайтом “Духовна Велич Львова
Йога абсолютно сконцентрована на людській особі, стосунки тут не відіграють важливої ролі. Це комплексні практики самовдосконалення, відкриття божественного в собі та пошуку гармонії. Християнство ж – релігія любові, яка виникає із живих стосунків і основну ціль вбачає у єднанні з Богом.
Read in English: SHOULD CHRISTIANS PRACTICE YOGA?
Практики йоги за своєю суттю є окультними. 80-90 % людей, поневолених злим духом, практикували до того східні медитативні техніки.
Різноманітні постави йоги під час фізичних вправ – поза собаки, лотоса тощо – повертають людину у світ первісних міфологічних уявлень, при цьому применшуючи гідність її як Божої дитини.
Мантри, які використовують під час медитацій та занять йогою, часто є повторюванням-прикликанням імені богів, а це пряме порушення першої заповіді.
Медитація у християнстві має цілком інше значення, ніж, до прикладу, в йозі. Християнська медитація відкрита до буття і спілкування з Богом, вона спрямована на любов, яка виникає із стосунків. Східна медитація нівелює значення міжособистісних стосунків, вважаючи їх джерелом зла.
Навіть у тому випадку, коли йогою починають займатись виключно як комплексом фізичних вправ, рано чи пізно приходить момент глибшого зацікавлення філософськими аспектами, техніками дихання, харчування та інше.
Практикуючий християнин, коли починає займатись йогою, рано чи пізно помітить своє відчуження від Ісуса – і це головна пересторога. Іноді такі моменти віддалення служать для якісно нових стосунків із Богом, але це занадто небезпечний шлях.
У християнстві ані положення тіла, ані їжа не можуть мати настільки глобального значення, як у східних практиках, зокрема в йозі. Мені не суттєво, в якому положенні тіла я розмовляю з тим, кого люблю. Бо головне – люблю.
Вегетеріанство – це свідомий вибір кожного. Якщо мені так легше і простіше бути з Богом, то я обираю собі такий спосіб харчування, але якщо м’ясо не віддаляє мене від Бога, то немає в цьому суттєвих проблем.
Йога як фізичний комплекc насправді має безліч альтернатив: біг, плавання, ходьба, різні види спорту – все це дає чудовий заряд енергії для тіла.
Для християнина єдиним учителем і джерелом мудрості є Христос. Його вчення і знання абсолютно достатньо для повноцінного духовного розвитку, бо саме Ісус – найвищий авторитет та істина. Якщо людина починає шукати збагачення чи розвитку, до прикладу, у йозі, то їй варто переглянути свої християнські духовні практики – що не так, чому вони не діють?
Автор: Тетяна Трачук
Фото: boredpanda
При всій повазі до пана коли, він дуже поверхнево розбирається у йозі (як і більшість обивателів, до слова). У йозі фізичні впраіи це навіть не йога як така, я лише вправи, які дисциплінують тіло для того, щоби вільно можна було працювати зі свідомістю та безсвідомістю. А опанувавши своє тіло, як головний подразник ти можеш приступати до кармайоги – першої сходинки, тобто вміння поводитись, формувати карму. У християнстві так само заохочується свідоме життя, аби не вчинити гріха мимоволі (гріх думати про світське в храмі, тощо). Опанувавши кармайогу переходять до бхакті йоги – що є вміння любити, і тут йде абсолютна паралель з християнством, любов до бога через любов до ближнього, до світу як до творіння бога і тп. Про подальші етапи в опануванні йоги навіть писати не буду, бо багато людей не приступають до пероший кроків, застрягаючи тільки на хатхайозі, яка і для них непідйомна. Подвижничество складне у любій доктрині)))). А панотцю варто краще почитати, у що вірять конкуренти, перед тим, як давати коментарі))).
Згідний з о. Олегом на всі 100% Щоб вдосконалюватися духовно нам не потрібно опановувати карма-, хатха-, чи ще якусь йогу… розбійнику, якого розіп”яли біля Христа, вистачило для досконалості сказати декілька слів до Ісуса. Більшість релігій спрямовано, в основному, на пошук Бога. Християнство ж – це життя з Богом. Не думаю, що стояння на голові, чи ще якось… наблизить нас до Бога, чи навпаки, віддалить. Якщо подобається виконувати якісь вправи, і це скріплює наше здоров”я… то це ж добре) але, якщо християнин, прийшовши з церкви, починає виконувати різні мантри, і прославляти різні імена індуїстських міфологічних персонажей… то це вже з християнством немає нічого спільного.
Я хіба не зрозуміло написав, що християнам можна з йоги брати самі вправи? Все решта для нас є чужою духовістю.
А що таке чужа духовність,і як вона може бути чужа? роВи самі розумієте, про що кажете? У всіх людей будь якої нації під шкірою червона кров. Шукайте і пропонуйте те, що об’єднує, а не роз’єднує. Прикро.
Дякую Артему.
а якщо займатись не йогою, а гімнастикою на основі вправ з йоги (тільки вправи виконуються не статично, а динамічно, і називаються не як асани, а наприклад: “місток” чи “берізка” чи “рибка”)? всі ж у школі робили місточки-берізки, вправи на розтяжку, які зустрічаються також у йозі… Щодо “інформації до роздумів”: як прийняти рішення якщо один католицький священник каже, що можна “інтегрувати йогу у християнське життя”, а інший застерігає від можливих небезпек? І, нарешті, чи не буде лицемірством, якщо практикуючий християнин чи християнка робитиме підібраний комплекс вправ з йоги (припустим з Ютуба), наприклад “йога для лікування такої то проблеми”, але називатиме це “комплекс вправ (чи гімнастика) для лікування такої то проблеми”, щоб не спокушати братів і сестер слабших у вірі? буду дуже вдячна за компетентні поради :)
Для роздумів:
“о. Лео Лефебюр (Leo D. Lefebure) – професор богослов’я Джорджтаунського Університету у Вашингтоні (США), фахівець з порівняльних досліджень релігійних текстів, знавець буддійської, ісламської та юдейської релігійної спадщини, автор 5-ти монографій та численних статей, присвячених тематиці міжрелігійного діалогу, джерел релігійного насильства, містичних течій у різних релігійних традиціях та ін.
У 2011 році проф. Лефебюр опублікував книгу «The Path of Wisdom: A Christian Commentary on the Dhammapada», а на даний час працює над книгою «Hostility and Generosity: Christian Interpretations of the Scriptures in Relation to Other Religions». о.Лео Лефебюр займається громадською діяльністю, пов’язаною із фокусом його наукової праці, зокрема є членом правління Ради Парламенту світових релігій.”
(http://ucu.edu.ua/press-releases/5238/)
Мала чудову нагоду запитати о. Лео на тему практики Йоги у житті християнина. Його відповідь була наступною:
“A friend of mine, Fr. Thomas Ryan, is both a Catholic priest and a yoga instructor. He has written a book, “Prayer of Heart & Body: Meditation and Yoga as Christian Spiritual Practice” (Paulist Press), in which he explains his integration of yoga into his Christian spiritual life. He also edited a book in which a number of Christians who practice yoga reflect on their experience: ‘Reclaiming the Body in Christian Spirituality,” edited by Thomas Ryan (Paulist Press).
Yes, I believe it is possible to integrate the practice of yoga in Christian life. The yogic postures are very ancient and do not require the acceptance of any particular worldview. It is true that some Hindu nationalists today are criticizing those who practice yoga without accepting a Hindu worldview, but there are many other Hindus who encourage and welcome others to practice yoga. Whether a certain practice should be called “yoga” is a debatable question. Wendy Doniger maintains that most of what we think of as yoga today is really shaped by 19th-century interpretations more than by the ancient practice.”
Від о. Томаса Раяна отримала посилання на ось цей сайт:
“Please also go to our website, www.christianspracticingyoga.com. It is a treasure trove of resources. I hope these references are helpful to you!”
Слухайте, просто прикро дивує, як це питання необґрунтовано і навмисно переноситься в таку площину. Виникає дуже неприємне враження некомпетентності, коли чуєш подібні заборони. Або ж варто якось обачніше формулювати висловлювання… Це застереження стосується лише тих, хто сповідує ВСЮ практику йоги, включно з філософією. І це лише питання меж, які кожен для себе встановлює самостійно, і самостійно за все потім відповідає перед Богом. Хіба це означає, що кожна людина, яка намагається врятуватися від операції планками, розтяжками, іншими ізометричними вправами (це все суцільна йога, так), вже приречена бути відведеною невідомою силою від Церкви??? А вам відомо, що вся ЛФК (лікувальна фізкультура) – побудована на йозі як найефективнішому комплексі вправ для виправлення хребта, коли його ще можна виправити? Так лікують хворих на сколіоз дітей.То це, може, слід трактувати як гріх?? Тоді виходить, що більшість з нас несвідомо практикують йогу, займаючись фізкультурою…Не можуть всі бігати, ходити в спортзал, це протипоказано після ДТП і хірургії, дуже часто такі комплекси – єдине, чим можна допомогти після дорогезної медикаментозної терапії. Будь-який ортопед призначить вам ці вправи, якщо є хоча б підозра на грижу. Це природне зміцнення і лікування корсету тіла, хребта без штучного навантаження вагою. Для мене це єдиний спосіб уникнути хірургічного втручання, щоб позбутися кількох гриж… МРТ підтверджує справді неймовірний вплив цих вправ, і в йога-центр мене ніхто не відправляв, я так само приходжу до церкви і відчуваю близькість Бога.Тож обґрунтовано вважаю такі вправи не лише невинними, а й надзвичайно потрібними. Ну навіщо так узагальнювати, не відокремлюючи? Ніщо не заважає мені після щоденного комплексу ізометричних вправ відмовляти розарій. І не заглиблюватися в філософію йоги, хоча це варто робити, щоб знати, про що йдеться, а не сліпо повторювати “бо Церква це забороняє”. Я маю знати і розуміти сама, щоб уміти пояснити іншим, чому, в чому суть небезпеки. “Усе пізнаючи, тримайтеся доброго” – хіба не про це? Всі, хто вивчає курс релігієзнавства (хоча б) на факультетах права, зобов’язані вивчати релігії Індії і в тому числі йогу як віросповідання, але це ніяк не означає, що всі миттєво перекидаються і починають масово сповідувати і займатися йогою. Це роблять люди, які ще не визначилися, перебувають у пошуках. І тут постає лише питання вибору, як завжди і в усьому. Ніхто ж більше не стверджує, що пити вино – це гріх? Бо це не так, навіть смішно. Те саме і з йогою. Вино лише може стати засобом до гріха, як будь-що. І людина не має сповідуватися з того, що вживає вино. Гріх – це перебрати міру, перейти в залежність, зламати своє і чуже життя.. На моє глибоке переконання, йога як винятково комплекс вправ – це дивовижний засіб, подарований Богом для лікування. Але чому це не зрозуміло, з’ясувати не можу…
Колись по “ICTV” показували, що йогою можна травмуватися. І розказувала одна людина, яка пробувала йогу, що без духовної складової йога не виходить; починається вправами, а захоплює духовність. А щодо пива- це перший крок до
алкоголізму; щодо впливу на організм- пивний алкоголізм гірший за горілчаний.
Звісно, можна. Травмуватися можна неправильно ступивши на ногу з ліжка і змістити колінну чашечку. Це означає лише, що треба дотримуватися чітких рекомендацій і робити те, що кажуть, а не впадати фанатично і самостійно ставати на голову, бо захотілося бути йогом. В кого не виходить – той вирішує, як влаштувати своє життя так, щоб не мати суперечностей з Богом. Мене за 17,5 років ніщо так і не захопило. Вчення мені категорично далеке й чуже. І від того, що я щодня виконую вправи на нижній прес хребта (це йога насправді), інтересу до вчення чомусь не виникло.
Ця дискусія, вочевидь, не має сенсу, щоб витрачати на неї час. Я не знайшла поки пояснень такого майже забобонного застереження, колись напевно Церква вирішить і це. Але як вірна, ніяк не розумію такого ледь не фанатичного трактування і заборони. Подібним “славляться” хіба секти і Московський патріархат, який давно засудив би до анафеми практично все, що публікується тут…
А щодо ВИНА, таки я писала про вино, – ну навіщо знову крайнощі? Більшість із нас урочисто вживає вино на Великдень та інші свята, я мала на увазі лише це. За Вашою логікою виходить, що кожен, хто мусить лікуватися цими вправами, приречений. Як і той, хто кілька разів на рік УРОЧИСТО вживає вино… все одно зіп’ється…
А звідки такий факт, що лікувальна фізкультура “побудована на йозі”?? Невже справді поки йога не прийшла в Україну, то ніхто ніякі вправи на хребет тут не робив?
ЛФК- прості вправи з паличкою, присідання, стрибки.
В моєму пості йдеться про конкретний приклад – ЛФК при захворюваннях хребта. За посиланням – досить детально про це. http://healthinfo.ua/articles/zdrovie_uprazhnenia/14438
ЛФК є різна, навіть виробнича, що там – не знаю. ЛФК при сколіозі – це не вправи з паличкою, ну де Ви таке знайшли? а статичні (ізометричні) вправи, які й становлять суть йоги як комплексу вправ. Я не знаю, коли вона з’явилася в Україні, але ми ж не сперечатимемося про те, що це в Україні винайшли якісь нові вправи, притому, що ними лікують з часів кількатисячолітньої цивілізації. Думаю, швидше, це ми їх запозичили. Розумієте, по факту оці лікувальні вправи для хребта (про що ж і йдеться!!) – це, як з’ясувалося, в основі своїй, – йога. Ось і все. Взяла це від лікарів і з особистого досвіду, коли 15 років тому лікувала сколіоз в дитячому реабілітаційному санаторії. Виправити все вдалося за кілька місяців. Духовність, філософію і вчення йоги там ніхто не пропагував.
Те, що рекомендовані тоді вправи, – класична йога – дізналася, аж тепер, коли через роботу в офісі довелося лікувати грижі. Це приблизно те, що тут:http://k-medical.com.ua/joga-terapiya-dlya-pozvonochnika/ і
poradumo.com.ua/121731-chim-horoshi-statichni-vpravi-dlia-shydnennia/ (тут акцент на схуднення і прес, але посилання вдала ілюстрація)
Є така гарна притча від Бруно Ферреро:
В одному індіанському племені юнаків на зрілість випробовували самотністю. Цим вони мали довести самі собі та спільноті, що готові стати справжніми воїнами.
Під час випробовування один із цих юнаків опинився посеред гарної квітучої долини. Оглядаючи гори, що оточували цю долину, юнак побачив стрімку вершину, вкриту сліпучо-білим снігом.
– Поміряюся з тією вершиною – сказав сам до себе юнак.
Він одягнув сорочку зі шкіри зубра, накинув на плече плащ та почав спинатися на гору.
Вибравшись на вершину, юнак побачив під собою цілий світ: чудові краєвиди, безмежний простір. Його серце наповнилося гордістю.
Раптом біля своїх ніг він почув дивне шелестіння. Придивився і побачив змію. Хотів відскочити, але змія заговорила до нього:
– Помираю! Тут надто холодно для мене і я не маю поживи… Візьми мене під свою сорочку та знеси в долину.
– Ні! – сказав у відповідь юнак. – Знаю я вашу породу. Ти – гримуча змія. Якщо візьму тебе, ти вкусиш мене і я помру.
– О, ні! Навіть не думай так. – відповіла змія. – З тобою не буду так поводитися. Якщо мені допоможеш, тоді не вчиню тобі ніякого зла.
Юнак і далі відмовлявся, але змія вміла добре переконувати. Врешті він взяв її під свою сорочку та поніс зі собою в долину. Коли вони вже спустилися, юнак обережно поклав її на землю. Несподівано змія скрутилася, кинулася на хлопця та вкусила його в ногу.
– Ти ж мені обіцяла! – закричав він.
– Ти ж знав, що ризикуєш, коли брав мене зі собою, – сказала змія та поповзла собі геть.
Погоджуюся з Вами, що кожна людина має право пробувати, що їй підходить, головне – усвідомлювати небезпеки. Отець Микола Лучок, який, якщо я не помиляюся, на власному досвіді відчув негативні впливи занять йогою, лише намагався у своїй лекції про ці небезпеки розповісти.
Для початку – маленький словничок з Вікіпедії:
Йо́га[1] (дослівно: «зв’язок [з Брагманом]») — психопрактика зміни свідомості, сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних метод, що розробляються в різних напрямах індуїзму та буддизму з метою керування психікою та психофізіологією індивіда задля досягнення піднесеного психічного й духовного стану.
Брахман[1] (санскр. ब्रह्मन् від санскр. बृह्, брг, «зростати, наростати» і санскр. मन्, ман, «відбивати, вірити, мислити») — в індуїзмі абсолютний дух, всесвітня душа, першооснова всіх речей і явищ.
Хатха-йоґа (санскрит: हठयोग haṭhayoga) – система йоги, запроваджена мудрецем 15 ст. Йоґі Сватмарама в трактаті «Хатха-йоґа прадипіка» як попередня стадія фізичного очищення тіла перед стадіями вищої медитації.
Мантра (санскр. मन्त्र, «міркування, вислів») — священний гімн в індуїзмі та буддизмі… Мантри мають ведичне, індуїстське походження, лише пізніше вони були адаптовані в буддизмі й джайнізмі. Мантри часто порівнюють з молитвами і заклинаннями. Мантри також — основа трансцендентальної медитації та мантра-йоги.
Ом (санскр. ॐ) в індуїстській і ведичній традиції – сакральний звук, первинна мантра. Часто інтерпретується як символ божественної трійці Брахми, Вішну і Шиви, квінтесенція Слова. Згідно з ведичною спадщиною, вважається, що звук ом був першим проявом не явленого ще брахмана, який дав початок Всесвіту, що стався від вібрації, викликаної цим звуком.
Детальніше можна почитати в тій же Вікіпедії.
Тепер про розтяжки і таке інше.
Те, що зараз всі направо й наліво називають звичайні вправи (наприклад, качання пресу – яке ще наші дідусі на фізкультурі робили!) йогою, не означає, що вони записалися на йогу! Можливо, хтось так приманює клієнтів, а можливо – має й інші наміри. Те, що на заняттях “йоги” я качаю прес – не означає, що я займаюся йогою! Називати фізкультуру йогою – щонайменше дивно, проте ходити християнину на вправи, які називаються іменем бога іншої релігії – як на мене, не зовсім обачно. Краще пошукати тренера, який не називатиме йогою те, що нею не є.
Інша справа – коли заняття справжньою йогою – як життєвою філософією – називають звичайними вправами. Якщо ці заняття проводять буддисти чи ті, хто не проти ними стати – наскільки це безпечно для духовного світу християнина? Де може бути певність, що сьогодні ви качаєте прес, завтра кажете, наприклад, “омммммм”, а через місяць будете шукати свої чакри?
Даруйте, та йога не відноситься до релігій взагалі і не є віросповіданням. Будьте ласкаві, не вірте тому, що говорять інші люди, хто б вони не були. Перевіряйте це тільки на власному досвіді, чи досвіді тих, хто досягнув у цій сфері великих успіхів.
Правда, що йога відбиває від ходіння храму з часом
Ірино, чи знаєш конкретні приклади – кому і яким чином йога відбила охоту ходити до церкви?
Знаю двох людей, які були побожні, які почали йогою займатися, і з часом помалу остигло бажання часто
ходити до храму.