Гнівайтеся як Ісус

Ніхто не убезпечений від гніву. Навіть найдобріша людина в певний момент “вибухає” емоціями. Та гніватися можна по-різному і це може мати дуже різні результати. Тож, якщо гніваєтеся, робіть це так, як робив наш Спаситель.

1. „Гнів із любов’ю“ відкупленний, а не злопам’ятний

Гнів повинен бути спрямований на проблему, а не на людину. І ось, що говорить про це Павло: „Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його“ (Ефесян 4:29).

Вашою метою має бути науки людини і прояв милості, подібно до того, як і Христос помилував вас.

„Гнів із любов’ю“ повинен бути позбавлений найменшого домішку злоби чи бажання помсти. І найкращим прикладом цього є слова Ісуса: „А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу“ (Матея 5:39).

Ляпас символізує, швидше, образу, ніж напад. Коли це відбувається, у вас є три варіанти дій:

    Ви можете віддати здачу, довівши тим, що гнів володіє вами.    Ви можете підставити ту ж щоку для наступного удару, і робити так доти, поки не втратите терпіння і не вибухнете. Це буде пасивно-агресивний підхід.

    Нарешті, ви можете підставити іншу щоку, намагаючись протистояти злу в іншій людині і відновити з нею стосунки.

„Гнів із любов’ю“ завжди націлений на руйнування гріха і, в той же час, на зближення з людиною. Такий гнів повинен відчуватися як запрошення до дружби, а не як відплата.

2. „Гнів із любов’ю“» контрольований і неспішний

Коли Павло писав, „Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою“ (Ефесян 4:31), він мав на увазі, що ми повинні уникати станів, коли гнів володіє нами , незалежно від того, чи проявляємо його криком (відкрита агресія) або наклепом і плітками (пасивна агресія).

Багато сказано про гнів і в Приповідках. Однак ця книга закликає не стільки взагалі відмовитися від гніву, скільки бути повільними на гнів: „Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто“ (Приповідки 16:32). Далі, в Приповідках сказано, що гнів, який легко спалахує, рідко призводить до чогось хорошого: „Гнівливий чоловік здіймає сварку, | і гарячий – множить провини“ (Приповідки 29:22). Замість миттєвих рефлекторних спалахів гніву, книга Приподок радить нам відповідати терпляче: „Лагідна відповідь гасить гнів, | дражливе слово викликає лютощі“ (Приповідки 15: 1). А в Приповідках 19:11 сказано: „Розважність людини – бути повільним до гніву; слава її – переступи забувати“. Іноді краще, що ви можете зробити з заподіяною вам злом, — це не звернути на нього уваги. Це принесе вам славу, а велика частина гніву в такому випадку просто зникне.

3. „Гнів із любов’ю“ недовговічний

Викриваючи свого кривдника, передайте Богу вчинену проти вас несправедливість. Нехай Він вирішує. Ви ж тепер можете спати спокійно: „Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом“ (Ефесян 4:26).

Після весілля, ми з дружиною спробували виконувати цй наказ. Ми сказали: „Не будемо лягати спати, поки не дозволимо всі непорозуміння“. Але підсумком таких розмов стали лише безсонні ночі. Адже, навіть обговоривши проблему, один із нас продовжував ображатися тому, що інший не розділив його точку зору.

Однак у цьому вірші йдеться не про те, щоб завжди встигати вирішити спірні питання до заходу сонця. (Зрештою, в залагодженні конфлікту повинні брати участь дві сторони, і іноді краще, що ви можете зробити, — це проявити терпіння.) Ні, головний сенс цих слів Павла полягає не в тому, щоб швидко вирішувати конфлікти. Тут йдеться про таке ставлення до розбіжностей, при якому ви не обтяжує себе зведенням рахунків або нав’язуванням іншому своєї думки. Зіткнувшись зі злом, ви можете спати спокійно, віддавши Богу турботу про відплату.

У 21-му розділі Євангелія від Матея, відразу ж після опису того, як Ісус вигнав із храму торговців, слідують слова: „І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх“ (Матея 21:14). Його гнів не розполохав людей. Ісус залишався таким же доступним і після того, як розгнівався. Чому? – Тому що Його гнів не був хибним проявом вибухового характеру. Гнів Христа ніс звільнення, був нетривалий і спрямований на проблему.

Чи схоже це на те, що відбувається з вами, коли ви гніваєтесь? Якщо ні, поспішіть: сьогодні у вас є чудова можливість принести Богу свій гріховний гнів і попросити змінити його.

Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН